закукурічений 1 значення

-1-
дієприкметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний закукурі́чений закукурі́чена закукурі́чене закукурі́чені
родовий закукурі́ченого закукурі́ченої закукурі́ченого закукурі́чених
давальний закукурі́ченому закукурі́ченій закукурі́ченому закукурі́ченим
знахідний закукурі́чений, закукурі́ченого закукурі́чену закукурі́чене закукурі́чені, закукурі́чених
орудний закукурі́ченим закукурі́ченою закукурі́ченим закукурі́ченими
місцевий на/у закукурі́ченому, закукурі́ченім на/у закукурі́ченій на/у закукурі́ченому, закукурі́ченім на/у закукурі́чених