закубрити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | заку́брити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заку́брімо, заку́брім | |
| 2 особа | заку́бри | заку́бріть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заку́брю | заку́бримо, заку́брим |
| 2 особа | заку́бриш | заку́брите |
| 3 особа | заку́брить | заку́брять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заку́брив | заку́брили |
| жін.р. | заку́брила | |
| сер.р. | заку́брило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| заку́брений | ||
| Безособова форма | ||
| заку́брено | ||
| Дієприслівник | ||
| заку́бривши | ||