закріпачитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | закріпа́читися, закріпа́читись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закріпа́чмося, закріпа́чмось | |
| 2 особа | закріпа́чся | закріпа́чтеся, закріпа́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закріпа́чуся, закріпа́чусь | закріпа́чимося, закріпа́чимось, закріпа́чимся |
| 2 особа | закріпа́чишся | закріпа́читеся, закріпа́читесь |
| 3 особа | закріпа́читься | закріпа́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закріпа́чився, закріпа́чивсь | закріпа́чилися, закріпа́чились |
| жін.р. | закріпа́чилася, закріпа́чилась | |
| сер.р. | закріпа́чилося, закріпа́чилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закріпа́чившись | ||