закріпачити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | закріпа́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закріпа́чмо | |
| 2 особа | закріпа́ч | закріпа́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закріпа́чу | закріпа́чимо, закріпа́чим |
| 2 особа | закріпа́чиш | закріпа́чите |
| 3 особа | закріпа́чить | закріпа́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закріпа́чив | закріпа́чили |
| жін.р. | закріпа́чила | |
| сер.р. | закріпа́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| закріпа́чений | ||
| Безособова форма | ||
| закріпа́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| закріпа́чивши | ||