-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив закри́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закри́ймо
2 особа закри́й закри́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закри́ю закри́ємо, закри́єм
2 особа закри́єш закри́єте
3 особа закри́є закри́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закри́в закри́ли
жін.р. закри́ла
сер.р. закри́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
закри́тий
Безособова форма
закри́то
Дієприслівник
закри́вши

Словник синонімів

ЗАКРИВА́ТИ (робити невидимим, недоступним), ЗАТУЛЯ́ТИ, ЗАСТУПА́ТИ, ЗАСЛОНЯ́ТИ, ЗАСЛО́НЮВАТИрідше, ЗАТУ́ЛЮВАТИрозм.,ОСЛО́НЮВАТИдіал.;ОБСЛО́НЮВАТИрідко (з усіх боків). - Док.: закри́ти, затули́ти, заступи́ти, заслони́ти, ослони́ти, обслони́ти. Високі черешні, густі сливи зовсім закривають її [хату] своїмгіллям (І. Нечуй-Левицький); Над морем висів туман, що затуляв сонце й звужував обрій (М. Трублаїні); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню почорнілу церковцю (І. Нечуй-Левицький); Лісова гущава зовсім заслонювала мені сонце (І. Франко); Була [Целя] тілько в сорочці, що.. ослонювала її груди і плечі (І. Франко).
ЗАКРИВА́ТИ (складати що-небудь розкрите, розгорнуте), СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ЗАТУЛЯ́ТИрозм.,ЗАТУ́ЛЮВАТИрідше. - Док.: закри́ти, стули́ти, затули́ти. Тадей Станіславович здригається, швидко закриває щоденник і засовує його в якісь трухляві, з розношеною шкірою фоліанти (М. Стельмах); Але як я вже стуляла книжку, мій непокірний погляд таки забіг на останню стрічку і там прочитав (Леся Українка); Агава з одчаєм стуляє листя (М. Коцюбинський); Вдень розпускає [головатень] свою білу з великих нев’янучих платків квітку, а на ніч затуляє її (І. Франко).
ЗАЧИНЯ́ТИ (двері, вікно і т. ін.), ЗАКРИВА́ТИ, ПРИКРИВА́ТИ, ПРИЧИНЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (перев. нещільно, неповністю); ПРИХИЛЯ́ТИ (тихо, плавно); ЗАХЛО́ПУВАТИ (різко, швидко, зі стуком). - Док.: зачини́ти, закри́ти, прикри́ти, причини́ти, притули́ти, прихили́ти, захло́пнути. Тепер і спали в кімнаті, і вікна зачиняли наглухо, наче змінився клімат (О. Гончар); Молоденький командир ввічливо пропускав його поперед себе і, знову прицокнувши каблуками, акуратно і майже беззвучно закривав за собою двері (Григорій Тютюнник); В горіховому шифоньєрі висіли плаття Ані, теплий запах духів обгорнув його, він обережно прикрив дверці (Л. Первомайський); Я причиняю двері, і дивно, що тонкі дошки затамовують і приглушують всі звуки ночі, немов товста броня (Т. Масенко); Меланія вийшла, і в хаті одразу посутеніло: знадвору вона тихо прихилила віконницю (О. Гончар); Люда швидко вскочила в свою каюту і захлопнула двері (М. Трублаїні).

Словник фразеологізмів

закри́ти о́чі кому. Перебувати біля вмираючого до останньої його хвилини. Сиротина я безродний, десь загину в чужині. І ніхто очей холодних не закриє там мені (С. Руданський); Он там .. мучилась одинока, як палець, вчителька і, коли б не старі матушки, не було б кому й очі закрити (М. Коцюбинський); [Сотникова:] Я знаю, вона [чорниця Марія] поховала свого чоловіка в Сибіру. [Пан осавула:] Так, панно, пішла за ним і в Сибір, там закрила йому очі (М. Лазорський).

закри́ти о́чі кому. Перебувати біля вмираючого до останньої його хвилини. Сиротина я безродний, десь загину в чужині. І ніхто очей холодних не закриє там мені (С. Руданський); Он там .. мучилась одинока, як палець, вчителька і, коли б не старі матушки, не було б кому й очі закрити (М. Коцюбинський); [Сотникова:] Я знаю, вона [чорниця Марія] поховала свого чоловіка в Сибіру. [Пан осавула:] Так, панно, пішла за ним і в Сибір, там закрила йому очі (М. Лазорський).

затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати. Не зітхай, моя дівчино, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй безнадійно, Від життя не утікай (П. Грабовський); [Демко:] Приказую тобі: затули рота! (М. Кропивницький); — Ану закрий пельку! — густим басом просив із темряви Микифор (Григорій Тютюнник); [Аврелія:] І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем Богові молилась? (Леся Українка). заці́пити пи́сок. Нічого іншого [Мотрі] не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук).

2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Франко); Здавалося б, почуй, збагни, одумайся,— ні, затуляють вуха й велять заткнути рота, замкнути вуста безстрашні, що мовлять слово правди (Василь Шевчук). роти́ позатуля́ти (позакрива́ти, позама́зувати) (про всіх або багатьох). [Галя (до дівчат):] То що се ви до мене причепились? Я вам роти позатуляю зараз (В. Самійленко); Знову реготнули, та враз стихли, мовби хтось разом усім роти позакривав (Р. Іваничук); Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас Мирний).

3. Задобрювати кого-небудь з метою застереження від розголошення якоїсь справи, таємниці і т. ін. — Тільки ось що,— зам’явся Головатий,— нам потрібні гроші на дорожні витрати, часом, може, й на те, щоб заткнути пельку якомусь не в міру запопадливому справникові чи бургомістрові (С. Добровольський). запхну́ти пе́льку. — Пошлеш титарям два вози горшків: сунеш благочинному в зуби горшка, а благочинній макітру, то запхнеш пельку й благочинному, й благочинній! (І. Нечуй-Левицький).

затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати. Не зітхай, моя дівчино, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй безнадійно, Від життя не утікай (П. Грабовський); [Демко:] Приказую тобі: затули рота! (М. Кропивницький); — Ану закрий пельку! — густим басом просив із темряви Микифор (Григорій Тютюнник); [Аврелія:] І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем Богові молилась? (Леся Українка). заці́пити пи́сок. Нічого іншого [Мотрі] не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук).

2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Франко); Здавалося б, почуй, збагни, одумайся,— ні, затуляють вуха й велять заткнути рота, замкнути вуста безстрашні, що мовлять слово правди (Василь Шевчук). роти́ позатуля́ти (позакрива́ти, позама́зувати) (про всіх або багатьох). [Галя (до дівчат):] То що се ви до мене причепились? Я вам роти позатуляю зараз (В. Самійленко); Знову реготнули, та враз стихли, мовби хтось разом усім роти позакривав (Р. Іваничук); Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас Мирний).

3. Задобрювати кого-небудь з метою застереження від розголошення якоїсь справи, таємниці і т. ін. — Тільки ось що,— зам’явся Головатий,— нам потрібні гроші на дорожні витрати, часом, може, й на те, щоб заткнути пельку якомусь не в міру запопадливому справникові чи бургомістрові (С. Добровольський). запхну́ти пе́льку. — Пошлеш титарям два вози горшків: сунеш благочинному в зуби горшка, а благочинній макітру, то запхнеш пельку й благочинному, й благочинній! (І. Нечуй-Левицький).

затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати. Не зітхай, моя дівчино, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй безнадійно, Від життя не утікай (П. Грабовський); [Демко:] Приказую тобі: затули рота! (М. Кропивницький); — Ану закрий пельку! — густим басом просив із темряви Микифор (Григорій Тютюнник); [Аврелія:] І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем Богові молилась? (Леся Українка). заці́пити пи́сок. Нічого іншого [Мотрі] не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук).

2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Франко); Здавалося б, почуй, збагни, одумайся,— ні, затуляють вуха й велять заткнути рота, замкнути вуста безстрашні, що мовлять слово правди (Василь Шевчук). роти́ позатуля́ти (позакрива́ти, позама́зувати) (про всіх або багатьох). [Галя (до дівчат):] То що се ви до мене причепились? Я вам роти позатуляю зараз (В. Самійленко); Знову реготнули, та враз стихли, мовби хтось разом усім роти позакривав (Р. Іваничук); Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас Мирний).

3. Задобрювати кого-небудь з метою застереження від розголошення якоїсь справи, таємниці і т. ін. — Тільки ось що,— зам’явся Головатий,— нам потрібні гроші на дорожні витрати, часом, може, й на те, щоб заткнути пельку якомусь не в міру запопадливому справникові чи бургомістрові (С. Добровольський). запхну́ти пе́льку. — Пошлеш титарям два вози горшків: сунеш благочинному в зуби горшка, а благочинній макітру, то запхнеш пельку й благочинному, й благочинній! (І. Нечуй-Левицький).

затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати. Не зітхай, моя дівчино, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй безнадійно, Від життя не утікай (П. Грабовський); [Демко:] Приказую тобі: затули рота! (М. Кропивницький); — Ану закрий пельку! — густим басом просив із темряви Микифор (Григорій Тютюнник); [Аврелія:] І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем Богові молилась? (Леся Українка). заці́пити пи́сок. Нічого іншого [Мотрі] не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук).

2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Франко); Здавалося б, почуй, збагни, одумайся,— ні, затуляють вуха й велять заткнути рота, замкнути вуста безстрашні, що мовлять слово правди (Василь Шевчук). роти́ позатуля́ти (позакрива́ти, позама́зувати) (про всіх або багатьох). [Галя (до дівчат):] То що се ви до мене причепились? Я вам роти позатуляю зараз (В. Самійленко); Знову реготнули, та враз стихли, мовби хтось разом усім роти позакривав (Р. Іваничук); Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас Мирний).

3. Задобрювати кого-небудь з метою застереження від розголошення якоїсь справи, таємниці і т. ін. — Тільки ось що,— зам’явся Головатий,— нам потрібні гроші на дорожні витрати, часом, може, й на те, щоб заткнути пельку якомусь не в міру запопадливому справникові чи бургомістрові (С. Добровольський). запхну́ти пе́льку. — Пошлеш титарям два вози горшків: сунеш благочинному в зуби горшка, а благочинній макітру, то запхнеш пельку й благочинному, й благочинній! (І. Нечуй-Левицький).