-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зако́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зако́чуймо
2 особа зако́чуй зако́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зако́чуватиму зако́чуватимемо, зако́чуватимем
2 особа зако́чуватимеш зако́чуватимете
3 особа зако́чуватиме зако́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа зако́чую зако́чуємо, зако́чуєм
2 особа зако́чуєш зако́чуєте
3 особа зако́чує зако́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
зако́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. зако́чував зако́чували
жін. р. зако́чувала
сер. р. зако́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зако́чувавши

Словник синонімів

ЗАКА́ЧУВАТИ[ЗАКО́ЧУВАТИ] (підгортати край одягу чи його частини),ЗАСУ́КУВАТИ, ПІДКА́ЧУВАТИ[ПІДКО́ЧУВАТИ], ПІДСУ́КУВАТИ, ЗАКА́СУВАТИ діал., ПІДКА́СУВАТИдіал. - Док.: закача́ти[закоти́ти], засука́ти, підкача́ти[підкоти́ти], підсука́ти, закаса́ти, підкаса́ти. Як хотілося Михайлові.. закачати холоші, побрести по коліна у воду, нарвати цілий жмуток жовтоцвіту! (Ю. Збанацький); Ставши в позу атлета, Гриць почав закочувати рукава (Ю. Шовкопляс); Він поспішно підкачував коротенькі, вище колін, штанці ще вище, засукував рукава веселої на колір шерстяної кофтинки (Г. Епік); Вона розщібнула рукав, закасала аж до плечей і встромила у воду руку (М. Коцюбинський).