-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив закостені́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закостені́ймо
2 особа закостені́й закостені́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закостені́ю закостені́ємо, закостені́єм
2 особа закостені́єш закостені́єте
3 особа закостені́є закостені́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закостені́в закостені́ли
жін.р. закостені́ла
сер.р. закостені́ло
Активний дієприкметник
закостені́лий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закостені́вши

Словник синонімів

ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ, ЗАМЛІ́ТИ[ЗОМЛІ́ТИ], ЗАНІМІ́ТИ, ОНІМІ́ТИ, ЗАТЕ́РПНУТИ, УКЛЯ́КНУТИ[ВКЛЯ́КНУТИ], УКЛЯ́КТИ[ВКЛЯ́КТИ], ОКЛЯ́КНУТИрідше, ЗАДУБІ́ТИпідсил., ЗАЦІПЕНІ́ТИпідсил., ЗАЛЕДЕНІ́ТИпідсил., ОСТОВПІ́ТИпідсил., ЗАКОСТЕНІ́ТИпідсил., ОКОСТЕНІ́ТИпідсил., ОДЕБЕЛІ́ТИпідсил. діал., ЗАКАМ’ЯНІ́ТИпідсил.,ЗАКАМЕНІ́ТИрідше, ОКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., ОКАМЕНІ́ТИпідсил. рідше, СКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., СКАМЕНІ́ТИпідсил. рідше, ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ТИпідсил., ОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИпідсил., ЗАДЕРЕВІ́ТИпідсил. розм., ОДЕРЕВІ́ТИпідсил. розм., ЗАХОЛОДІ́ТИрозм., ЗНЕРУХО́МІТИрідко. - Недок.: завмира́ти, замира́ти, ме́рти, обмира́ти, мертві́ти, закляка́ти, кля́кнути, холо́нути, холоді́ти, замліва́ти[зомліва́ти], німі́ти, те́рпнути, затерпа́ти, укляка́ти[вкляка́ти], окляка́ти, дубі́ти, ціпені́ти, ледені́ти, стовпі́ти, костені́ти, кам’яні́ти, камені́ти, дерев’яні́ти, дереві́ти, нерухо́міти. Він злякано підвівся і завмер від страху: прямо на нього дивились вузькуваті бісівські очі (М. Стельмах); Тільки тоді, як принесли з склепу Юхимову одіж - благенький кожушок і руді виброджені чоботи, - побачила і обмерла (А. Головко); Марта помертвіла, далі схопилась (Грицько Григоренко); Враз усі заніміли і заклякли, де хто стояв (Григорій Тютюнник); Настя немов захолола, затерпла вся та лише дивилась на Олександру здоровими, переляканими очима (М. Коцюбинський); Галецька од радощів аж нестямилась і ніби охолола (І. Нечуй-Левицький); Із спальні вийшла Федора Михайлівна і уклякла біля столу (П. Панч); Микола на мить заціпенів. Голос.. видався йому страшенно знайомим (В. Гжицький); Ми так і остовпіли з переляку. Стоїмо ми та тількидивимось (І. Нечуй-Левицький); Вона сиділа якраз лицем до пожежі. Поперед неї у страшній нестямі закостеніла Оришка (Панас Мирний); Раптом Віталій застиг, закам’янів, задивлений кудись у море, і Тоні здалося, що він зблід, що на обличчі його відбився жах (О. Гончар); Все сталось так несподівано й швидко, що люди закаменіли (М. Коцюбинський); Схопившись, він озирнувся навкруги і од жаху окам’янів (О. Стороженко); На мить Гопко скам’янів від несподіванки (Я. Гримайло); Забуваючи все, Данило на якусь мить задерев’янів, а потім бігцем кинувся до них (М. Стельмах); Я подивився в її великі очі і з подиву задеревів на мить (Д. Павличко); Несподівано побачивши перед собою сина свого шефа, тільки на одну секунду знерухомів Самійло Овсійович (Ю. Шовкопляс).
ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла - утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИрідше, ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ПОТЕ́РПНУТИ, ПОТЕ́РПТИ, ЗАКОЦЮ́БНУТИрозм.,ЗАКОЦЮ́БТИрозм.,ОДУБІ́ТИрозм.,ОДУБЕНІ́ТИрозм., ОКОЛІ́ТИрозм.,ЗАЦУПІ́ТИрозм.,ПОГРА́БІТИрозм.,ПОГРА́БНУТИрозм.,ЗАДЕРЕВІ́ТИрозм.,СКАЧАНІ́ТИдіал., ОДЕРЕВІ́ТИрідко,ОДУ́БНУТИрідко, ОДУ́БТИрідко, ОЦІПЕНІ́ТИрідко. - Недок.: закляка́ти, кля́кнути, застига́ти, сти́гнути, окляка́ти, ціпені́ти, дубі́ти, костені́ти, дерев’яні́ти, коцю́бнути, колі́тирідкодереві́ти, ду́бнути. Вона не почувала, що в неї ноги померзли на морозі, що її права рука одубла й заклякла на коромислі (І. Нечуй-Левицький); Піднімався сильний вітер і бив її дощем так у лице, що волосся на чолі перемокло, а рука, що піднімала довгу сукню, заціпеніла із студені (О. Кобилянська); Холод так діймав, що руки й ноги зовсім задубіли (М. Трублаїні); Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (О. Гончар); Третьої ночі, коли мороз розбивав стіни й пролазив у хату, Терешко зовсім одубів, лежачи біля припічка, й ледве здолав злізти на піч (Г. Епік); Руки його зовсім охолоділи і ввесь одубенів (О. Стороженко); Од холоду аж посиніє [Кузьмик], руки пограбнуть, дрижать (М. Рильський). - Пор. 1. те́рпнути.