закорінитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | закоріни́тися, закоріни́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закоріні́мося, закоріні́мось, закоріні́мся | |
| 2 особа | закоріни́ся, закоріни́сь | закоріні́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закоріню́ся, закоріню́сь | закорінимо́ся, закорінимо́сь, закоріни́мся |
| 2 особа | закоріни́шся | закоріните́ся, закоріните́сь |
| 3 особа | закоріни́ться | закоріня́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закоріни́вся, закоріни́всь | закоріни́лися, закоріни́лись |
| жін.р. | закоріни́лася, закоріни́лась | |
| сер.р. | закоріни́лося, закоріни́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закоріни́вшись | ||