ВИПИНА́ТИСЯ (видаватися, виступати наперед, убік під час напруження, руху), ВІДДИМА́ТИСЯ, ВІДДУВА́ТИСЯ, П’ЯСТИ́СЯрідше,ПНУ́ТИСЯрідше; ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (також назад); ВІДКОПИ́ЛЮВАТИСЯрозм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИСЯрозм. (звич. про губи). - Док.: ви́пнутися, ви́п’ястися, відду́тися, відстовбу́рчитися, відкопи́литися, закопи́литися. Жартує та сміється, аж вилиці випинаються на сухих щоках (І. Нечуй-Левицький); Її чорне обличчя стало якимсь кумедно поважним, червоні губи віддулися, неначе вона сердилась (М. Коцюбинський); Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник); - А ви напам’ять вже вивчили? - недовірливо покосився підполковник і знову його перегнуті .. уста відстовбурчувались (М. Стельмах); [Солдат:] А пані усміхається так лагідно до гостей. І нижня губа відкопилилася (П. Кочура); - Дивлюся - ніс закопилився (Панас Мирний).