-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив закопи́лити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закопи́льмо
2 особа закопи́ль закопи́льте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закопи́лю закопи́лимо, закопи́лим
2 особа закопи́лиш закопи́лите
3 особа закопи́лить закопи́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закопи́лив закопи́лили
жін.р. закопи́лила
сер.р. закопи́лило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
закопи́лений
Безособова форма
закопи́лено
Дієприслівник
закопи́ливши

Словник синонімів

ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед),П’ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИрідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИрозм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИрозм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИрозм., ВІДКВА́ШУВАТИрозм., ШПИ́ЛИТИрозм. (звич. губи). - Док.: ви́пнути, ви́п’ясти, відду́ти, відстовбу́рчити, ви́тягти, ви́тягнути, закопи́лити, відкопи́лити, відква́сити. Він страшенно гордий своїми вчинками, випинає груди, хрустить пальцями (М. Коцюбинський); Пнути живіт; Губи пан віддув, Неначе був нерад тій вісті (І. Франко); Комар смачно приплюск до теплого виска [скроні] й червонів задоволено, відстовбурчивши дві задні ноги (І. Ле); - Цип, цип, цип... - витягала губи Марія і тулила до рожевої шиї жовтий пушок (М. Коцюбинський); [Сидір Свиридович:] Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки було спідню губу копилить (І. Нечуй-Левицький); Дівчина одразу поважніє, закопилює губки (В. Кучер); Люба кумедно відкопилила губи (М. Стельмах); Спустив носа, як індик, губу відквасив.. та й сидить (А. Свидницький).

Словник фразеологізмів

копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи. Але ж хіба на всіх догодиш? (І. Сенченко); І зразу видно, що людина має освіту, бо не копилить носа перед іншими і душевна простота в ньому є (С. Чорнобривець).

2. Ображатися, сердитися. Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали.., всі сміялися, тільки Охрім світив очима і презирливо копилив губи (Григорій Тютюнник); Хай же носа не копилить Любий мій читець, коли він В Атта Тролевій печері Не згада арабських спецій (Леся Українка).

копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи. Але ж хіба на всіх догодиш? (І. Сенченко); І зразу видно, що людина має освіту, бо не копилить носа перед іншими і душевна простота в ньому є (С. Чорнобривець).

2. Ображатися, сердитися. Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали.., всі сміялися, тільки Охрім світив очима і презирливо копилив губи (Григорій Тютюнник); Хай же носа не копилить Любий мій читець, коли він В Атта Тролевій печері Не згада арабських спецій (Леся Українка).

копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи. Але ж хіба на всіх догодиш? (І. Сенченко); І зразу видно, що людина має освіту, бо не копилить носа перед іншими і душевна простота в ньому є (С. Чорнобривець).

2. Ображатися, сердитися. Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали.., всі сміялися, тільки Охрім світив очима і презирливо копилив губи (Григорій Тютюнник); Хай же носа не копилить Любий мій читець, коли він В Атта Тролевій печері Не згада арабських спецій (Леся Українка).

копи́лити / закопи́лити (скопи́лити) гу́бу (гу́би, но́са, ніс і т. ін.). 1. Пишатися, зазнаватися. — Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (І. Цюпа); Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи. Але ж хіба на всіх догодиш? (І. Сенченко); І зразу видно, що людина має освіту, бо не копилить носа перед іншими і душевна простота в ньому є (С. Чорнобривець).

2. Ображатися, сердитися. Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали.., всі сміялися, тільки Охрім світив очима і презирливо копилив губи (Григорій Тютюнник); Хай же носа не копилить Любий мій читець, коли він В Атта Тролевій печері Не згада арабських спецій (Леся Українка).