законюватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | зако́нюватися, зако́нюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | зако́нюватиметься | зако́нюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | зако́нюється | зако́нюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| зако́нюючись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | зако́нювався, зако́нювавсь | зако́нювалися, зако́нювались |
| жін. р. | зако́нювалася, зако́нювалась | |
| сер. р. | зако́нювалося, зако́нювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| зако́нювавшись | ||