законфліктувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив законфліктува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   законфлікту́ймо
2 особа законфлікту́й законфлікту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа законфлікту́ю законфлікту́ємо, законфлікту́єм
2 особа законфлікту́єш законфлікту́єте
3 особа законфлікту́є законфлікту́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. законфліктува́в законфліктува́ли
жін.р. законфліктува́ла
сер.р. законфліктува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
законфліктува́вши