заколіти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(заклякнути) [розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | заколі́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заколі́ймо | |
| 2 особа | заколі́й | заколі́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заколі́ю | заколі́ємо, заколі́єм |
| 2 особа | заколі́єш | заколі́єте |
| 3 особа | заколі́є | заколі́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заколі́в | заколі́ли |
| жін.р. | заколі́ла | |
| сер.р. | заколі́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заколі́вши | ||