заколупити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заколупи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заколупі́мо, заколупі́м
2 особа заколупи́ заколупі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заколуплю́ заколупимо́, заколупи́м
2 особа заколупи́ш заколупите́
3 особа заколупи́ть заколупля́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. заколупи́в заколупи́ли
жін.р. заколупи́ла
сер.р. заколупи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заколупи́вши