заколупити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | заколупи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заколупі́мо, заколупі́м | |
| 2 особа | заколупи́ | заколупі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заколуплю́ | заколупимо́, заколупи́м |
| 2 особа | заколупи́ш | заколупите́ |
| 3 особа | заколупи́ть | заколупля́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заколупи́в | заколупи́ли |
| жін.р. | заколупи́ла | |
| сер.р. | заколупи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заколупи́вши | ||