I. БАЛАМУ́Трозм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТАрозм. рідше,КАЛАМУ́ТНИКрозм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИКрозм. рідше,КОЛО́ТНИКдіал.А воєвода вже кричить: - Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта); - Не треба Гречки! - загукали статечні господарі. - Нема згоди! Баламута він! Горлодер! Проп’є (Ю. Смолич); [Начальник поліції:] Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю. [Дрейсігер:] Еге ж, пара блазнів, шибеників, лежебоків, волоцюг (Леся Українка). - Пор. 1. бунтівни́к, підбу́рювач.

ЗАКОЛО́ТНИК (учасник заколоту), БУНТІВНИ́К, БУНТА́Р, ПУТЧИ́СТ. Понад сто п’ятдесят заколотників було розстріляно (О. Гончар); - Ще вчора я був солдат регулярної німецької армії, - сьогодні я вже державний злочинець, бунтівник (П. Колесник); Погнали десь по тюрмах не сотню і не дві бунтарів (І. Микитенко). - Пор. повста́нець.

ПОВСТА́НЕЦЬ (учасник повстання), ПОВСТА́ЛИЙ, ІНСУРГЕ́НТзаст.Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Вулиці перед Тавричеським палацом, де засідала Дума, запруджені повсталими (П. Панч); Ні, ще не раз заллються кров’ю бруки, гнів інсургентів світом загримить (В. Сосюра). - Пор. 1. заколо́тник.