заковувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | зако́вувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | зако́вуймо | |
2 особа | зако́вуй | зако́вуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | зако́вуватиму | зако́вуватимемо, зако́вуватимем |
2 особа | зако́вуватимеш | зако́вуватимете |
3 особа | зако́вуватиме | зако́вуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | зако́вую | зако́вуємо, зако́вуєм |
2 особа | зако́вуєш | зако́вуєте |
3 особа | зако́вує | зако́вують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
зако́вуючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | зако́вував | зако́вували |
жін. р. | зако́вувала | |
сер. р. | зако́вувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
зако́вуваний | ||
Безособова форма | ||
зако́вувано | ||
Дієприслівник | ||
зако́вувавши |