-1-
іменник чоловічого роду
(кайдани) [арх., поет., частіше вживається в множині]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний зако́в зако́ви
родовий зако́ва зако́вів
давальний зако́ву зако́вам
знахідний зако́в зако́ви
орудний зако́вом зако́вами
місцевий на/у зако́ві на/у зако́вах
кличний зако́ве* зако́ви*

Словник синонімів

КАЙДА́НИ (з’єднані між собою ланцюгом залізні кільця, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах заарештованого або в’язня, каторжника), КАЙДА́ННЯрідше,ЛАНЦЮГИ́[ЛАНЦЮ́Грідше], ЛА́НЦІ[ЛА́НЕЦЬ]діал.,ЛАНЦдіал.,ОКО́ВИ, ПУ́ТА[ПУ́ТО]із сл. залізний, ЗАКО́ВИ[ЗАКО́ВА]заст.,ЗАЛІ́ЗА[ЗАЛІ́ЗО]заст., ЗАЛІ́ЗЗЯзаст., РЕ́ТЯЗІ[РЕ́ТЯЗЬ]заст.,У́ЗИзаст.;НАРУ́ЧНИКИ, КАЙДА́НКИдіал. (металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим). То не вмерлі, не убиті, Не суда просити! Ні, то люди, живі люди, В кайдани забиті. Із нор золото виносять, Щоб пельку залити Неситому! (Т. Шевченко); Хоч руки гризло нам кайдання, Але душа не знемогла (Д. Павличко); [Орися:] Геть зараз ланцюги! [Яків (Вартоломеєві):] Ти чуєш, катюго? Панночка, природжена твоя господиня, приказують заліза знять (М. Кропивницький); - Бережися жандармів, хлопче. Чуєш? Бо як скують тобі руки ланцями, тоді ти, мудрагелю, перестанеш лопотіти про цісарські гостинці [шляхи] (Д. Бедзик); І я, прикований ланцом залізним, стою Під височенною гранітною скалою (І. Франко); Мотря посміхається. Робить рух, ніби сама кладе руки в окови (Ірина Вільде); Закували коваля Єгора жандарми у залізні пута (І. Цюпа); Уже ведуть Якименка у залізнім путі (пісня); А Олексі не вийти. Він лежить у вагоні в закові, Руки й ноги в кайданах (Л. Забашта); Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах замкнуті (П. Куліш); А їм, дурням, мов по сьому й буть. І байдуже, - лиш князя Вихваляють і поклони б’ють, Аж дреньчить їх заліззя (І. Франко); На ретязі по одному У підземеллі отому Прикуті близько ми були (П. Грабовський); І за що його, святого, мордували, Во узи кували; І главу його честную Терном увінчали? (Т. Шевченко); Мабуть, немає на світі огиднішої і неприроднішої речі, аніж наручники. Вони символ неволі, насильства, тортур (В. Собко); Один з поліцаїв досить вправно накинув Яремі на руки маленькі кайданки, клацнув замком (П. Загребельний).
КАЙДА́НИ (те, що сковує волю, зв’язує, гнітить когось, щось, заважає їхньому розвиткові), ЛАНЦЮГИ́, ОКО́ВИ, ПУ́ТА[ПУ́ТО], ЗАКО́ВИ[ЗАКО́ВА]заст., ЗАЛІ́ЗАзаст.Не поет, хто забуває про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани! (Леся Українка); Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні (Панас Мирний); Страшне повстане скрізь землі рушення, І з громом упадуть міцні будови. Великий буде жах, велике й визволення! Тоді спадуть всесвітнії окови (Леся Українка); Душа бажає скинуть пута, Що в їх здавен вона закута (М. Вороний); Закови збив з гулких сердець народу (В. Бичко); Заліза вічні наді мною (П. Грабовський).