ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий),ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ’Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ’Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті),РОЗ’ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ’Ю́ШЕНИЙрозм.,Я́РОСЛИВИЙрозм. рідше,РОЗШАЛІ́ЛИЙдіал.Єремія стояв серед хати лютий, як сатана (І. Нечуй-Левицький); Я тоді наймитувала в багатія Кіндрата Колошматенка.. Злющий був, скупий (Є. Кравченко); Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду (Ю. Яновський); [Настя:] Коли в тобі ще живе українська душа, .. свого поганого турчина, нашого заклятого ворога, тричі проколи оцим ножем! На! (І. Нечуй-Левицький); Бобрицький ще ніколи не повертався додому таким роздратованим (Я. Баш); Професор наблизився, грізний, розлючений (В. Собко); Дубовик, розлютований украй, простягає папірця Марині (Г. Епік); А сей отець-настоятель був хоч на літа і старий, та на вдачу ярий (перекл. із Боккаччо М. Лукаша); - Не піду! - кликнула дуже роз’ярена, - бо мені не хочеться між мужиків (О. Кобилянська); На березі, біля самої води, ватага роз’ярілих заробітчан-київців жорстоко товкла літнього сутулуватого селянина (О. Гончар); Анюту чомусь мачуха найбільше не любила. Часто сусіди віднімали її, скривавлену, від озвірілої жінки й відливали водою (О. Донченко); Татарин стояв уже перед Рустемом, сердитий, роз’юшений (М. Коцюбинський); Такий був [Данило] яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок). - Пор. 1. безтя́мний, 2. безтя́мний, 1. несамови́тий, серди́тий.

ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙпідсил. розм.,ПРОКЛЯТУ́ЩИЙпідсил. розм.,ТРИКЛЯТУ́ЩИЙпідсил. розм.,ПОГА́НСЬКИЙзаст.,І́РОДІВзаст.,ОКАЯ́ННИЙзаст., АНА́ФЕМСЬКИЙ[АНА́ХТЕМСЬКИЙ]заст.Я знов самотній і проклятий, - схилився тяжко до вікна (Т. Осьмачка); Тихо, тихо, струни, грайте У сей страшний, проклятий час (О. Олесь); За тією клятою панською роботою світу не видно (С. Васильченко); Спійманий ось над тілами невинних, Що ж ти, убивце заклятий, мовчиш? (М. Шеремет); [Лисняк:] Триклятий магнат!Він справді кинув мене напризволяще (Ю. Мокрієв); О, прокляття проклятущим - за нелюдяність, за зло! Наш народ встає ще дужчим, тільки ж: жертв яких було!.. (П. Тичина); І треба було, щоб саме тепер його зачепив отой триклятущий німецький осколок (І. Цюпа); - Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Г. Квітка-Основ’яненко); [Панас:] Ах, іродів Лахтійон!Гаразд, що нема нікого чужого в хаті, хоч вилаю добре!.. (М. Кропивницький); - Радзивілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітували йому й разу з гармати! (П. Куліш); - Ти, анахтемський вилупку, вже в начальство поліз? - бухикає [старий] простудженим голосом (М. Стельмах). - Пор. 1. ненависний.