-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний закля́тий закля́та закля́те закля́ті
родовий закля́того закля́тої закля́того закля́тих
давальний закля́тому закля́тій закля́тому закля́тим
знахідний закля́тий, закля́того закля́ту закля́те закля́ті, закля́тих
орудний закля́тим закля́тою закля́тим закля́тими
місцевий на/у закля́тому, закля́тім на/у закля́тій на/у закля́тому, закля́тім на/у закля́тих

Словник синонімів

ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий),ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ’Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ’Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті),РОЗ’ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ’Ю́ШЕНИЙрозм.,Я́РОСЛИВИЙрозм. рідше,РОЗШАЛІ́ЛИЙдіал.Єремія стояв серед хати лютий, як сатана (І. Нечуй-Левицький); Я тоді наймитувала в багатія Кіндрата Колошматенка.. Злющий був, скупий (Є. Кравченко); Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду (Ю. Яновський); [Настя:] Коли в тобі ще живе українська душа, .. свого поганого турчина, нашого заклятого ворога, тричі проколи оцим ножем! На! (І. Нечуй-Левицький); Бобрицький ще ніколи не повертався додому таким роздратованим (Я. Баш); Професор наблизився, грізний, розлючений (В. Собко); Дубовик, розлютований украй, простягає папірця Марині (Г. Епік); А сей отець-настоятель був хоч на літа і старий, та на вдачу ярий (перекл. із Боккаччо М. Лукаша); - Не піду! - кликнула дуже роз’ярена, - бо мені не хочеться між мужиків (О. Кобилянська); На березі, біля самої води, ватага роз’ярілих заробітчан-київців жорстоко товкла літнього сутулуватого селянина (О. Гончар); Анюту чомусь мачуха найбільше не любила. Часто сусіди віднімали її, скривавлену, від озвірілої жінки й відливали водою (О. Донченко); Татарин стояв уже перед Рустемом, сердитий, роз’юшений (М. Коцюбинський); Такий був [Данило] яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок). - Пор. 1. безтя́мний, 2. безтя́мний, 1. несамови́тий, серди́тий.
ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙпідсил. розм.,ПРОКЛЯТУ́ЩИЙпідсил. розм.,ТРИКЛЯТУ́ЩИЙпідсил. розм.,ПОГА́НСЬКИЙзаст.,І́РОДІВзаст.,ОКАЯ́ННИЙзаст., АНА́ФЕМСЬКИЙ[АНА́ХТЕМСЬКИЙ]заст.Я знов самотній і проклятий, - схилився тяжко до вікна (Т. Осьмачка); Тихо, тихо, струни, грайте У сей страшний, проклятий час (О. Олесь); За тією клятою панською роботою світу не видно (С. Васильченко); Спійманий ось над тілами невинних, Що ж ти, убивце заклятий, мовчиш? (М. Шеремет); [Лисняк:] Триклятий магнат!Він справді кинув мене напризволяще (Ю. Мокрієв); О, прокляття проклятущим - за нелюдяність, за зло! Наш народ встає ще дужчим, тільки ж: жертв яких було!.. (П. Тичина); І треба було, щоб саме тепер його зачепив отой триклятущий німецький осколок (І. Цюпа); - Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Г. Квітка-Основ’яненко); [Панас:] Ах, іродів Лахтійон!Гаразд, що нема нікого чужого в хаті, хоч вилаю добре!.. (М. Кропивницький); - Радзивілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітували йому й разу з гармати! (П. Куліш); - Ти, анахтемський вилупку, вже в начальство поліз? - бухикає [старий] простудженим голосом (М. Стельмах). - Пор. 1. ненависний.