-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив закля́сти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закляні́мо, закляні́м
2 особа закляни́ закляні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закляну́ заклянемо́, закляне́м
2 особа закляне́ш заклянете́
3 особа закляне́ закляну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закля́в закляли́
жін.р. закляла́
сер.р. закляло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
закля́тий
Безособова форма
закля́то
Дієприслівник
закля́вши

Словник синонімів

ПРОКЛИНА́ТИ (піддавати прокляттю когось), КЛЯСТИ́, ЗАКЛИНА́ТИ, ВИКЛИНА́ТИдіал.,СКЛИНА́ТИдіал. - Док.: проклясти́, заклясти́. Його жінка кляла-проклинала: "Бодай тебе, козаче-сіромахо, Побило в чистому полі" (дума); Ти прокляв нас прокльоном важким за жорстокість, упертість і зраду (Леся Українка); А брат стоїть край віконця, Кладку заклинає: "Бодай же ти, кладко, Гниллям перегнила, Що ти мене, молодого, Сестриці згубила!" (С. Руданський); - Таких, як я, не вільно любити, бо за таких піп у церкві виклинає (Г. Хоткевич).
ЧАКЛУВА́ТИ (робити магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧАРУВА́ТИ, ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ЗАКЛИНА́ТИ, ХИМОРО́ДИТИзаст.; НАГОВО́РЮВАТИрозм., НАШІ́ПТУВАТИзаст., ШЕПТА́ТИзаст. (промовляти наговір, приворот); ВОРОЖИ́ТИ, ЗАВОРО́ЖУВАТИ, ПРИВОРО́ЖУВАТИ (діючи ворожінням); ВІДЬМИ́ТИ[ВІДЬМУВА́ТИ]заст. (займатися відьомством); ШАМА́НИТИ (здійснювати шаманство). - Док.: почаклува́ти, почарува́ти, зачарува́ти, заклясти́, наговори́ти, нашепта́ти, пошепта́ти, поворожи́ти, заворожи́ти, приворожи́ти. Розказували, як Параскіца серед білого дня чаклувала коло криниці (М. Коцюбинський); [Мар’яна:] Слухай, любий чарівниченьку, научи ж ти мене чарувати, тоді я тебе так зачарую, що ніколи не покинеш мене! (С. Васильченко); Закляла людей і замок Чарівниця зла колись (Леся Українка); Він ледачий химороду химородить (Ганна Барвінок); [Жінка:] Бачили її [відьму] перед тим, як вона ходила при місяці кругом хати, чимсь кропила її та наговорювала.. от і пожар від того (С. Васильченко); Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать (І. Нечуй-Левицький); - І шептати вміє [Мар’яна]? - Ні, цим не грішить. Коли хтось приходить з хворобою, яку не може вилікувати, одразу до лікаря посилає (М. Стельмах); Звела з неба вороженька Дві яснії зірки, Ворожила, примовляла Кругом коло дівки (Л. Боровиковський); [Сусляєв:] Бути вам щасливою, бо я його [люстро] заворожив - хто перший подивиться, той щасливий (І. Кочерга); [Килина:] Хотіла б я, сестро, щоб Деркачиха приворожила Конона до мене (М. Кропивницький); Палажка тричі перехрестилась, щось пошептала - вже й не знаю, чи молилась, чи відьмувала (І. Нечуй-Левицький); У нас одна жінка хотіла навчитись відьмувати (Ганна Барвінок). - Пор. навро́чити.