заключити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | заключи́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | заключі́мо, заключі́м | |
2 особа | заключи́ | заключі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | заключу́ | заключимо́, заключи́м |
2 особа | заключи́ш | заключите́ |
3 особа | заключи́ть | заключа́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | заключи́в | заключи́ли |
жін.р. | заключи́ла | |
сер.р. | заключи́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
заключи́вши |