заключити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заключи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заключі́мо, заключі́м
2 особа заключи́ заключі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заключу́ заключимо́, заключи́м
2 особа заключи́ш заключите́
3 особа заключи́ть заключа́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. заключи́в заключи́ли
жін.р. заключи́ла
сер.р. заключи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заключи́вши