заключити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | заключи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заключі́мо, заключі́м | |
| 2 особа | заключи́ | заключі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заключу́ | заключимо́, заключи́м |
| 2 особа | заключи́ш | заключите́ |
| 3 особа | заключи́ть | заключа́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заключи́в | заключи́ли |
| жін.р. | заключи́ла | |
| сер.р. | заключи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заключи́вши | ||