ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИрідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯрозм.,ШЛЮБУВА́ТИдіал. - Док.: присягти́ся[присягну́тися], присягти́[присягну́ти], покля́сти́ся, заприсягти́ся[заприсягну́тися], заприсягти́[заприсягну́ти], закля́сти́ся. Чим, власне, я завинив? Я ж не присягався нікому! Хіба не маю я права чинити так, як вважаю за потрібне?! (В. Врублевський); [Анна:] В мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри (І. Франко); Клявся [Юріштан] перед усіма голосно на образ, що приведе Марусяка зв’язаним до Ясенева (Г. Хоткевич); Вона тільки що слухала копитана, як він божився, заприсягався, що дуже-дуже любить і без неї вмре, так вже певно озьме її за себе (Г. Квітка-Основ’яненко); [Домаха:] Я, дивлячись прямо на Бога, заприсягну, що супроти вас ніколи й думки лихої не мала, а ви мене пекли (М. Кропивницький); [Лісовик:] Дядько Левзаклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (О. Кобилянська).