-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив закли́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закли́чмо
2 особа закли́ч закли́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закли́чу закли́чемо, закли́чем
2 особа закли́чеш закли́чете
3 особа закли́че закли́чуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закли́кав закли́кали
жін.р. закли́кала
сер.р. закли́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
закли́каний
Безособова форма
закли́кано
Дієприслівник
закли́кавши

Словник синонімів

ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИрозм.,ЗАПРО́ХУВАТИрозм.,ПРИКЛИ́КУВАТИдіал.,ПРИСОГЛАША́ТИзаст.,ВІТА́ТИзаст.; СКЛИКА́ТИ, НАКЛИКА́ТИ, НАПРО́ШУВАТИрозм.,НАПРО́ХУВАТИрозм.,ЗЗИВА́ТИрозм. (багатьох). - Док.: запроси́ти, покли́кати, зазва́ти, закли́кати, прикли́кати, позва́ти, запроха́ти, присогласи́ти, завіта́тидіал.скли́кати, накли́кати, напроси́ти, напроха́ти, зізва́ти, поззива́ти. Потім Борис узявся запрошувати нас до себе в гості, обіцяв показати пущу (Є. Гуцало); - Прошу ж на заручини до свого дому найяснішого короля й ввесь двір,.. - сказав на радощах старий Замойський (І. Нечуй-Левицький); [Христя:] Чи буде ж то Одарка кликати на сватання? (М. Кропивницький); Вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве (З. Тулуб); - Так ви таки не догадуєтесь, навіщо я вас так нагально закликав до себе? - питав він (С. Васильченко); Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (П. Грабовський); Насті давно хотілосяпримирити невістку з чоловіком, вона скільки раз запрохувала її до себе (Панас Мирний); - Сідай, Параско, на поріжку, - присогласила Настя (Панас Мирний); Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок); Ідуть гостей скликати молоді (М. Стельмах); Напросила [Ївга] свашок, світилок, батьків (Г. Квітка-Основ’яненко); Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (І. Франко). - Пор. 1. кли́кати.
КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИрозм.,ЗВА́ТИрозм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою, поглядом тощо); ПІДКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИ́КУВАТИ, ПІДЗИВА́ТИ, ПРИЗИВА́ТИрозм. (жестом, голосом просити або вимагати підійти); ЗАКЛИКА́ТИ, ЗАЗИВА́ТИрозм. (просити кого-небудь зайти кудись, в якесь приміщення); УКЛИКА́ТИ[ВКЛИКА́ТИ]розм.,УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]діал. (просити зайти в якесь приміщення, всередину чогось). - Док.: покли́кати, покли́кнути, позва́ти, гукну́ти, гукону́типідсил.нагука́ти, нагукну́ти, помани́ти, примани́ти, підкли́кати, прикли́кати, підізва́ти, призва́ти, закли́кати, зазва́ти, укли́кати[вкли́кати], узва́ти[взва́ти], увізва́ти[ввізва́ти]. Микола кликав вечерять (М. Коцюбинський); Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу-покликаю, Як зозуля в темнім гаю: - Ой, вернися з далекого краю! (пісня); Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Куліш); - А йдіть сюди! - гукає старший хлопчик (М. Коцюбинський); - Я знаю, ти зараз можеш нагукати солдата, але не клопочися даремно, - вони мене не впіймають (В. Кучер); - Хтів тікати з того видовиська. Коли це нагукує пан професор. Пішов (Ю. Яновський); - То чого ж вона ще на поміч волає? (І. Цюпа); Грицько, сівши в однім кінці хати на лавці, манив до себе дитину (Ганна Барвінок); Настя часто бачить її в садах, підкликає і щиро балакає з нею (З. Тулуб); Тут він двох щонайвірніших Слуг до себе прикликає (Леся Українка); Як скінчилась муштра, командир підізвав до себе Івана і на мене кивнув. Підійшов.. і я (О. Стороженко); Мати сина призиває: - Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку - Змию тобі головоньку (пісня); Старий батько З усієї сили З молодицями танцює, Та двір вимітає, Та прихожих, проїзжачих У двір закликає (Т. Шевченко); - Ідіть до царя, вашого батька, та й зазивайте його до мене обідати (О. Стороженко); Вона усе виходила дивитись, вкликала, дожидала - нікого не було цілу ніч (Марко Вовчок); Узивають її в хату, питаю: - Чи підеш, чи ні? (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. оклика́ти.
-2-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив закли́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закли́чмо
2 особа закли́ч закли́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закли́чу закли́чемо, закли́чем
2 особа закли́чеш закли́чете
3 особа закли́че закли́чуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закли́кав закли́кали
жін.р. закли́кала
сер.р. закли́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
закли́каний
Безособова форма
закли́кано
Дієприслівник
закли́кавши

Словник синонімів

ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИрозм.,ЗАПРО́ХУВАТИрозм.,ПРИКЛИ́КУВАТИдіал.,ПРИСОГЛАША́ТИзаст.,ВІТА́ТИзаст.; СКЛИКА́ТИ, НАКЛИКА́ТИ, НАПРО́ШУВАТИрозм.,НАПРО́ХУВАТИрозм.,ЗЗИВА́ТИрозм. (багатьох). - Док.: запроси́ти, покли́кати, зазва́ти, закли́кати, прикли́кати, позва́ти, запроха́ти, присогласи́ти, завіта́тидіал.скли́кати, накли́кати, напроси́ти, напроха́ти, зізва́ти, поззива́ти. Потім Борис узявся запрошувати нас до себе в гості, обіцяв показати пущу (Є. Гуцало); - Прошу ж на заручини до свого дому найяснішого короля й ввесь двір,.. - сказав на радощах старий Замойський (І. Нечуй-Левицький); [Христя:] Чи буде ж то Одарка кликати на сватання? (М. Кропивницький); Вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве (З. Тулуб); - Так ви таки не догадуєтесь, навіщо я вас так нагально закликав до себе? - питав він (С. Васильченко); Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (П. Грабовський); Насті давно хотілосяпримирити невістку з чоловіком, вона скільки раз запрохувала її до себе (Панас Мирний); - Сідай, Параско, на поріжку, - присогласила Настя (Панас Мирний); Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок); Ідуть гостей скликати молоді (М. Стельмах); Напросила [Ївга] свашок, світилок, батьків (Г. Квітка-Основ’яненко); Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (І. Франко). - Пор. 1. кли́кати.
КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИрозм.,ЗВА́ТИрозм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою, поглядом тощо); ПІДКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИ́КУВАТИ, ПІДЗИВА́ТИ, ПРИЗИВА́ТИрозм. (жестом, голосом просити або вимагати підійти); ЗАКЛИКА́ТИ, ЗАЗИВА́ТИрозм. (просити кого-небудь зайти кудись, в якесь приміщення); УКЛИКА́ТИ[ВКЛИКА́ТИ]розм.,УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]діал. (просити зайти в якесь приміщення, всередину чогось). - Док.: покли́кати, покли́кнути, позва́ти, гукну́ти, гукону́типідсил.нагука́ти, нагукну́ти, помани́ти, примани́ти, підкли́кати, прикли́кати, підізва́ти, призва́ти, закли́кати, зазва́ти, укли́кати[вкли́кати], узва́ти[взва́ти], увізва́ти[ввізва́ти]. Микола кликав вечерять (М. Коцюбинський); Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу-покликаю, Як зозуля в темнім гаю: - Ой, вернися з далекого краю! (пісня); Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Куліш); - А йдіть сюди! - гукає старший хлопчик (М. Коцюбинський); - Я знаю, ти зараз можеш нагукати солдата, але не клопочися даремно, - вони мене не впіймають (В. Кучер); - Хтів тікати з того видовиська. Коли це нагукує пан професор. Пішов (Ю. Яновський); - То чого ж вона ще на поміч волає? (І. Цюпа); Грицько, сівши в однім кінці хати на лавці, манив до себе дитину (Ганна Барвінок); Настя часто бачить її в садах, підкликає і щиро балакає з нею (З. Тулуб); Тут він двох щонайвірніших Слуг до себе прикликає (Леся Українка); Як скінчилась муштра, командир підізвав до себе Івана і на мене кивнув. Підійшов.. і я (О. Стороженко); Мати сина призиває: - Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку - Змию тобі головоньку (пісня); Старий батько З усієї сили З молодицями танцює, Та двір вимітає, Та прихожих, проїзжачих У двір закликає (Т. Шевченко); - Ідіть до царя, вашого батька, та й зазивайте його до мене обідати (О. Стороженко); Вона усе виходила дивитись, вкликала, дожидала - нікого не було цілу ніч (Марко Вовчок); Узивають її в хату, питаю: - Чи підеш, чи ні? (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. оклика́ти.

Словник відмінків

Інфінітив заклика́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заклика́ймо
2 особа заклика́й заклика́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заклика́тиму заклика́тимемо, заклика́тимем
2 особа заклика́тимеш заклика́тимете
3 особа заклика́тиме заклика́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заклика́ю заклика́ємо, заклика́єм
2 особа заклика́єш заклика́єте
3 особа заклика́є заклика́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заклика́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заклика́в заклика́ли
жін. р. заклика́ла
сер. р. заклика́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заклика́вши

Словник синонімів

ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИрозм.,ЗАПРО́ХУВАТИрозм.,ПРИКЛИ́КУВАТИдіал.,ПРИСОГЛАША́ТИзаст.,ВІТА́ТИзаст.; СКЛИКА́ТИ, НАКЛИКА́ТИ, НАПРО́ШУВАТИрозм.,НАПРО́ХУВАТИрозм.,ЗЗИВА́ТИрозм. (багатьох). - Док.: запроси́ти, покли́кати, зазва́ти, закли́кати, прикли́кати, позва́ти, запроха́ти, присогласи́ти, завіта́тидіал.скли́кати, накли́кати, напроси́ти, напроха́ти, зізва́ти, поззива́ти. Потім Борис узявся запрошувати нас до себе в гості, обіцяв показати пущу (Є. Гуцало); - Прошу ж на заручини до свого дому найяснішого короля й ввесь двір,.. - сказав на радощах старий Замойський (І. Нечуй-Левицький); [Христя:] Чи буде ж то Одарка кликати на сватання? (М. Кропивницький); Вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве (З. Тулуб); - Так ви таки не догадуєтесь, навіщо я вас так нагально закликав до себе? - питав він (С. Васильченко); Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (П. Грабовський); Насті давно хотілосяпримирити невістку з чоловіком, вона скільки раз запрохувала її до себе (Панас Мирний); - Сідай, Параско, на поріжку, - присогласила Настя (Панас Мирний); Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок); Ідуть гостей скликати молоді (М. Стельмах); Напросила [Ївга] свашок, світилок, батьків (Г. Квітка-Основ’яненко); Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (І. Франко). - Пор. 1. кли́кати.
КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИрозм.,ЗВА́ТИрозм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою, поглядом тощо); ПІДКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИ́КУВАТИ, ПІДЗИВА́ТИ, ПРИЗИВА́ТИрозм. (жестом, голосом просити або вимагати підійти); ЗАКЛИКА́ТИ, ЗАЗИВА́ТИрозм. (просити кого-небудь зайти кудись, в якесь приміщення); УКЛИКА́ТИ[ВКЛИКА́ТИ]розм.,УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]діал. (просити зайти в якесь приміщення, всередину чогось). - Док.: покли́кати, покли́кнути, позва́ти, гукну́ти, гукону́типідсил.нагука́ти, нагукну́ти, помани́ти, примани́ти, підкли́кати, прикли́кати, підізва́ти, призва́ти, закли́кати, зазва́ти, укли́кати[вкли́кати], узва́ти[взва́ти], увізва́ти[ввізва́ти]. Микола кликав вечерять (М. Коцюбинський); Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу-покликаю, Як зозуля в темнім гаю: - Ой, вернися з далекого краю! (пісня); Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Куліш); - А йдіть сюди! - гукає старший хлопчик (М. Коцюбинський); - Я знаю, ти зараз можеш нагукати солдата, але не клопочися даремно, - вони мене не впіймають (В. Кучер); - Хтів тікати з того видовиська. Коли це нагукує пан професор. Пішов (Ю. Яновський); - То чого ж вона ще на поміч волає? (І. Цюпа); Грицько, сівши в однім кінці хати на лавці, манив до себе дитину (Ганна Барвінок); Настя часто бачить її в садах, підкликає і щиро балакає з нею (З. Тулуб); Тут він двох щонайвірніших Слуг до себе прикликає (Леся Українка); Як скінчилась муштра, командир підізвав до себе Івана і на мене кивнув. Підійшов.. і я (О. Стороженко); Мати сина призиває: - Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку - Змию тобі головоньку (пісня); Старий батько З усієї сили З молодицями танцює, Та двір вимітає, Та прихожих, проїзжачих У двір закликає (Т. Шевченко); - Ідіть до царя, вашого батька, та й зазивайте його до мене обідати (О. Стороженко); Вона усе виходила дивитись, вкликала, дожидала - нікого не було цілу ніч (Марко Вовчок); Узивають її в хату, питаю: - Чи підеш, чи ні? (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. оклика́ти.