ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯперев. мн., розм., ПРИПА́РКАірон., НАГА́НАзах., ДОТИ́НОКзах., ДОКО́РАдіал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИрозм. (взаємні докори). Мати довго мовчала, бо любила сина, але неправдиві докори його.. вразили її (І. Нечуй-Левицький); Вільно й захопливо відповідала вже [доповідачка] на дошкульний закид опонента (І. Ле); Рятуйте, бо не маю змоги до кінця прослухати ні попрікання, ні дорікання (О. Ковінька); [Загребельний:] Даремно, сестро, з докорів починаєш.. Сьогодні.. обійдемось без припарки (М. Стельмах); Куратор доручив окружному інспекторові зробити вчителеві гостру нагану (А. Кримський); В товаристві ніколи не переминув.. [Леон] показати Германові свою духовну вищість. Герман знов мало робив собі з дотинків Леона (І. Франко); - Казав я тобі, - не бери піджака, не бери піджака, - з докорою сказав Семен (О. Довженко); Не тільки нагороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь (Леся Українка); - Підуть докори та перекори: ланець, голодрабець!.. (Панас Мирний). - Пор. 1. о́суд.

НАПА́ДКИмн. (докори, звинувачення, перев. без достатніх підстав); НА́СКОКперев. мн., розм. (грубе звинувачення когось у чому-небудь); ЗА́ЧІПКАперев. мн.,ПРИ́ЧІ́ПКАрозм. (необґрунтований, несправедливий або дріб’язковий докір, зауваження); ЗА́КИД (вказівка на недогляд, ваду, зроблена перев. у недоброзичливому тоні). Сковорода не боявся ні життя тяжкого, ні нападок ворогів, а тим більше смерті (П. Тичина); У тітки була препогана звичка: збивати свого суперника з лінії безладними наскоками (І. Волошин); Її навіть сердила ще та ненависть, ті зачіпки.. - Чого ви такі ненависні до його? - допитувалась у братів Галя (Панас Мирний); Молодий артист утомився, зауваження режисера здаються йому причіпками (Ю. Мартич); - Я в педагоги й не пнусь, - сердито відказав на цей закид Антон Герасимович (О. Гончар).