-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | заквіта́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | заквіта́тиме | заквіта́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | заквіта́є | заквіта́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| заквіта́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | заквіта́в | заквіта́ли |
| жін. р. | заквіта́ла |
| сер. р. | заквіта́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| заквіта́вши* |
Словник синонімів
I. ЗАЦВІТА́ТИ (про рослини - починати цвісти, вкриватися квітами), ЗАКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ, РОЗКВІТА́ТИ, ЗАКВІТО́ВУВАТИ рідше. - Док.: зацвісти́, закві́тнути, розцвісти́, розкві́тнути, заквітува́ти. Коли терен зацвітає весною, то весь рів і лісові кущі по горбах наче обсипані снігом (В. Кучер); Опівночі айстри в саду розцвіли... Умились росою, вінки одягли (О. Олесь); Вона не встигла навіть надивитися, як весною розквітають квіти (Ю. Збанацький); Під іскристим півднем зелено шумить Великий шлях, упираючись широким, туго натягнутим луком у високі жита, що вже заквітували на все поле (М. Стельмах). - Пор. 1. цвісти́.