-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив закарлю́чуватися, закарлю́чуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа закарлю́чуватиметься закарлю́чуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа закарлю́чується закарлю́чуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
закарлю́чуючись*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. закарлю́чувався, закарлю́чувавсь закарлю́чувалися, закарлю́чувались
жін. р. закарлю́чувалася, закарлю́чувалась
сер. р. закарлю́чувалося, закарлю́чувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
закарлю́чувавшись

Словник синонімів

ЗАГНУ́ТИСЯ (набрати вигнутої чи загнутої форми), ЗАКОЦЮ́РБИТИСЯрозм., ЗАДЗЮ́БИТИСЯрозм., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯрозм., ЗАКАНДЗЮ́БИТИСЯрозм. - Недок.: загина́тися, гну́тися, закоцю́рблюватися, коцю́рбитися, закарлю́чуватися, карлю́читися, закандзю́блюватися, кандзю́битисярідко.Велів [Герман] спустити себе помалу вниз, по дорозі скрізь обмацуючи цямрини, чи де не загнулися під напором воску (І. Франко); Гострий ніс [отця Сафонія] ще більше задзюбився (В. Речмедін); Він лежить недужий у хаті один. ..Ніс пожовк і ще більше закарлючився. Очі закриті (І. Цюпа); Він був кощавий, низькорослий; довгий і прямий ніс його закандзюбився (Є. Гуцало). - Пор. 1. зігну́тися.