закарлючитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | закарлю́читися, закарлю́читись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | закарлю́читься | закарлю́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закарлю́чився, закарлю́чивсь | закарлю́чилися, закарлю́чились |
| жін.р. | закарлю́чилася, закарлю́чилась | |
| сер.р. | закарлю́чилося, закарлю́чилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закарлю́чившись | ||