закарлючити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | закарлю́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закарлю́чмо | |
| 2 особа | закарлю́ч | закарлю́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закарлю́чу | закарлю́чимо, закарлю́чим |
| 2 особа | закарлю́чиш | закарлю́чите |
| 3 особа | закарлю́чить | закарлю́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закарлю́чив | закарлю́чили |
| жін.р. | закарлю́чила | |
| сер.р. | закарлю́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| закарлю́чений | ||
| Безособова форма | ||
| закарлю́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| закарлю́чивши | ||