заканючити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[зневажл.]
Словник відмінків
| Інфінітив | заканю́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | заканю́чмо | |
| 2 особа | заканю́ч | заканю́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | заканю́чу | заканю́чимо, заканю́чим |
| 2 особа | заканю́чиш | заканю́чите |
| 3 особа | заканю́чить | заканю́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | заканю́чив | заканю́чили |
| жін.р. | заканю́чила | |
| сер.р. | заканю́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| заканю́чивши | ||