заканючити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[зневажл.]

Словник відмінків

Інфінітив заканю́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заканю́чмо
2 особа заканю́ч заканю́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заканю́чу заканю́чимо, заканю́чим
2 особа заканю́чиш заканю́чите
3 особа заканю́чить заканю́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. заканю́чив заканю́чили
жін.р. заканю́чила
сер.р. заканю́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заканю́чивши