закандзюблюватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | закандзю́блюватися, закандзю́блюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | закандзю́блюватиметься | закандзю́блюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | закандзю́блюється | закандзю́блюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| закандзю́блюючись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | закандзю́блювався, закандзю́блювавсь | закандзю́блювалися, закандзю́блювались |
| жін. р. | закандзю́блювалася, закандзю́блювалась | |
| сер. р. | закандзю́блювалося, закандзю́блювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закандзю́блювавшись | ||