-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний закамені́лий закамені́ла закамені́ле закамені́лі
родовий закамені́лого закамені́лої закамені́лого закамені́лих
давальний закамені́лому закамені́лій закамені́лому закамені́лим
знахідний закамені́лий, закамені́лого закамені́лу закамені́ле закамені́лі, закамені́лих
орудний закамені́лим закамені́лою закамені́лим закамені́лими
місцевий на/у закамені́лому, закамені́лім на/у закамені́лій на/у закамені́лому, закамені́лім на/у закамені́лих

Словник синонімів

НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙрідше,НЕДВИЖИ́МИЙрідше,НЕДВИ́ЖНИЙрідше,ЗАВМЕ́РЛИЙпідсил.,ЗАСТИ́ГЛИЙпідсил.,МЕ́РТВИЙпідсил.;ЗАКЛЯ́КЛИЙ, ЗАКАМ’ЯНІ́ЛИЙ[ЗАКАМЕНІ́ЛИЙрідше], СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ[СКАМЕНІ́ЛИЙрідше], ОКАМ’ЯНІ́ЛИЙрідше,ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ЛИЙ, ОДЕРЕВ’ЯНІ́ЛИЙ, ДЕРЕВ’Я́НИЙ, ЗАЦІПЕНІ́ЛИЙ, ЗАКОСТЕНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ (про людину, частини її тіла та про тварину - який став нерухомим); ОСТОВПІ́ЛИЙ (про людину); ЗАДУБІ́ЛИЙ (про частини тіла). Ось солдат, що досі сидів нерухомий в напруженій позі, стиха ворухнувсь (А. Головко); Вода [в Сені] непорушна, живосрібна, навіть не збагнути, в який бік вона тече (В. Собко); Дрімає дорога, небом укрита. Повітря незрушне, склисте (О. Гончар); Крізь білу гребінку березняку ще виднілись розкидані по низовині завмерлі танки (О. Гончар); Робітники, які ще вчора стояли біля цих верстатів, пішли на фронт, і їх зараз ніким замінити. Кожний мертвий верстат був тепер злочином (О. Довженко); Марко встав, розправив задубілу спину, ступив кілька кроків одерев’янілими ногами (І. Цюпа); Він уявляв собі, що станеться з ним, коли він буде мертвий.. Кров у жилах густа і холодна, ..члени витягнені, дерев’яні і не згинаються (М. Коцюбинський).
НЕРУХО́МИЙ (про очі, погляд, обличчя і т. ін. - який не змінює свого виразу), НЕПОРУ́ШНИЙ, ЗАСТИ́ГЛИЙпідсил., КАМ’ЯНИ́Йпідсил., КАМІ́ННИЙпідсил.,ЗАКАМ’ЯНІ́ЛИЙ[ЗАКАМЕНІ́ЛИЙрідше]підсил., СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ[СКАМЕНІ́ЛИЙрідше]підсил.; НЕКЛІ́ПАЮЧИЙ, НЕМИГА́ЮЧИЙ (про очі, погляд); ОСТОВПІ́ЛИЙпідсил. (про очі, погляд - який не змінює свого виразу й нічого не виражає). Час од часу вона.. нерухомим поглядом дивилася перед себе (А. Головко); Собака зразу ж ліг на бік, одкинувши ноги, і в його непорушних очах застигла мука (Є. Гуцало); Застиглими оченятами він дивився, як Глоба.. розкрив портфель і витяг з нього трохи пожовклі папери (В. Собко); Тамару вразив якийсь кам’яний погляд Кирила Васильовича (А. Хижняк); Перевізник смалив цигарку. Коли затягувався, то жаринка спалахувала, освітлюючи кругле, з закам’янілими рисами лице (Є. Гуцало); В чужих, остовпілих очах вона не знайшла честі (Григорій Тютюнник).