НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙрідше,НЕДВИЖИ́МИЙрідше,НЕДВИ́ЖНИЙрідше,ЗАВМЕ́РЛИЙпідсил.,ЗАСТИ́ГЛИЙпідсил.,МЕ́РТВИЙпідсил.;ЗАКЛЯ́КЛИЙ, ЗАКАМ’ЯНІ́ЛИЙ[ЗАКАМЕНІ́ЛИЙрідше], СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ[СКАМЕНІ́ЛИЙрідше], ОКАМ’ЯНІ́ЛИЙрідше,ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ЛИЙ, ОДЕРЕВ’ЯНІ́ЛИЙ, ДЕРЕВ’Я́НИЙ, ЗАЦІПЕНІ́ЛИЙ, ЗАКОСТЕНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ (про людину, частини її тіла та про тварину - який став нерухомим); ОСТОВПІ́ЛИЙ (про людину); ЗАДУБІ́ЛИЙ (про частини тіла). Ось солдат, що досі сидів нерухомий в напруженій позі, стиха ворухнувсь (А. Головко); Вода [в Сені] непорушна, живосрібна, навіть не збагнути, в який бік вона тече (В. Собко); Дрімає дорога, небом укрита. Повітря незрушне, склисте (О. Гончар); Крізь білу гребінку березняку ще виднілись розкидані по низовині завмерлі танки (О. Гончар); Робітники, які ще вчора стояли біля цих верстатів, пішли на фронт, і їх зараз ніким замінити. Кожний мертвий верстат був тепер злочином (О. Довженко); Марко встав, розправив задубілу спину, ступив кілька кроків одерев’янілими ногами (І. Цюпа); Він уявляв собі, що станеться з ним, коли він буде мертвий.. Кров у жилах густа і холодна, ..члени витягнені, дерев’яні і не згинаються (М. Коцюбинський).

НЕРУХО́МИЙ (про очі, погляд, обличчя і т. ін. - який не змінює свого виразу), НЕПОРУ́ШНИЙ, ЗАСТИ́ГЛИЙпідсил., КАМ’ЯНИ́Йпідсил., КАМІ́ННИЙпідсил.,ЗАКАМ’ЯНІ́ЛИЙ[ЗАКАМЕНІ́ЛИЙрідше]підсил., СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ[СКАМЕНІ́ЛИЙрідше]підсил.; НЕКЛІ́ПАЮЧИЙ, НЕМИГА́ЮЧИЙ (про очі, погляд); ОСТОВПІ́ЛИЙпідсил. (про очі, погляд - який не змінює свого виразу й нічого не виражає). Час од часу вона.. нерухомим поглядом дивилася перед себе (А. Головко); Собака зразу ж ліг на бік, одкинувши ноги, і в його непорушних очах застигла мука (Є. Гуцало); Застиглими оченятами він дивився, як Глоба.. розкрив портфель і витяг з нього трохи пожовклі папери (В. Собко); Тамару вразив якийсь кам’яний погляд Кирила Васильовича (А. Хижняк); Перевізник смалив цигарку. Коли затягувався, то жаринка спалахувала, освітлюючи кругле, з закам’янілими рисами лице (Є. Гуцало); В чужих, остовпілих очах вона не знайшла честі (Григорій Тютюнник).