-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив закаламу́тити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   закаламу́тьмо
2 особа закаламу́ть закаламу́тьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа закаламу́чу закаламу́тимо, закаламу́тим
2 особа закаламу́тиш закаламу́тите
3 особа закаламу́тить закаламу́тять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. закаламу́тив закаламу́тили
жін.р. закаламу́тила
сер.р. закаламу́тило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
закаламу́чений
Безособова форма
закаламу́чено
Дієприслівник
закаламу́тивши

Словник фразеологізмів

каламу́тити / скаламу́тити во́ду кому і без додатка. Вносити розлад, неспокій у що-небудь. — Та я ж тебе до хати покликав! .. Думав, зрозумієш, не будеш воду каламутити (Є. Гуцало). не закаламу́тити води́. Мій батько не довго пожиє [поживе], а хоч і пожиє, то .. нікому води не закаламутить (І. Франко); // Підбурювати, підмовляти кого-небудь до якихось протиправних, незаконних дій. [Галина (до Шпиці):] Ви ж раніше самі обіцяли клуб збудувати!.. [Шпиця:] Зараз не збори. Негайно всі в поле! (до Сокола) — А ти води не каламуть (М. Зарудний); — Не раз доводилося показувати їм дорогу з нашої фабрики. Вони вже й тут воду каламутять. Отаманщину відстоюють, Червону Армію готові б поділити (О. Гончар).