закавчати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | закавча́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закавчі́мо, закавчі́м | |
| 2 особа | закавчи́ | закавчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закавчу́ | закавчимо́, закавчи́м |
| 2 особа | закавчи́ш | закавчите́ |
| 3 особа | закавчи́ть | закавча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закавча́в | закавча́ли |
| жін.р. | закавча́ла | |
| сер.р. | закавча́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закавча́вши | ||