закабалитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | закабали́тися, закабали́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | закабалі́мося, закабалі́мось, закабалі́мся | |
| 2 особа | закабали́ся, закабали́сь | закабалі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | закабалю́ся, закабалю́сь | закабалимо́ся, закабалимо́сь, закабали́мся |
| 2 особа | закабали́шся | закабалите́ся, закабалите́сь |
| 3 особа | закабали́ться | закабаля́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | закабали́вся, закабали́всь | закабали́лися, закабали́лись |
| жін.р. | закабали́лася, закабали́лась | |
| сер.р. | закабали́лося, закабали́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| закабали́вшись | ||