ЗАВМИРА́ТИ (про серце - під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ[ВМЛІВА́ТИ], СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИдіал. - Док.: завме́рти, заме́рти, похоло́нути, похоло́ти, захоло́нути, зайти́ся, умлі́ти[вмлі́ти], сти́снутися. Завмерли серця дівочі в німій тузі (О. Довженко); Здумаю, що, може, яка пригода йому в дорозі сталась, то й серце моє похолоне (Марко Вовчок); У мене аж серце зайшлося і сльози на очах виступили (І. Микитенко); Їй серце умлівало з жалю за тими голодними, хоч невідомими їй людьми (М. Коцюбинський); Серце мені стиснулося: он вони - рідні Карпати! (І. Муратов); Васьчине серце спинялося й терпло від сорому й образи (Ю. Смолич); Серце йому омирало... (Марко Вовчок). - Пор. 5. би́тися.

ПОЧИНА́ТИСЯ (починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися тощо), РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, ВІДКРИВА́ТИСЯ, ЗАВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ[ЗДІЙМА́ТИСЯ], УЧИНЯ́ТИСЯ[ВЧИНЯ́ТИСЯ], ЗАЧИНА́ТИСЯрозм.,ЗАХО́ДИТИСЯ[ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ]розм.,ЗАКОНЯ́ТИСЯ[ЗАКО́НЮВАТИСЯ]діал.;ПРИХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (про явища природи або суспільні); УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ] (про ранок, день); ЗАВ’Я́ЗУВАТИСЯ, ЗАХО́ДИТИ (перев. про взаємні дії, розмови тощо); ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], ПІДНО́СИТИСЯ (перев. у відповідь на щось). - Док.: поча́тися, розпоча́тися, відкри́тися, завести́ся, зня́тися[здійня́тися], учини́тися[вчини́тися], зача́тися, зайти́ся, заходитися, прийти́, надійти́, уста́ти[вста́ти], зав’яза́тися, зайти́, підня́тися[підійня́тися], піднестися, ру́шитирозм.ру́шитисярозм. (про явища природи). Життя квітів починається з пролісків (Ю. Смолич); Полетів Комар до медвежого табору, а там саме нарада розпочинається (І. Франко); В 1841 році Гребінка видав український альманах "Ластівка".. Збірник відкривався вступом Гребінки, написаним українською прозою - "Так собі до земляків" (з наукової літератури); По трудах дневних і по роботі й по клопоті знімався регіт, заводилися голосні розмови (Марко Вовчок); Надворі темнішає й темнішає. Знов здіймається щось таке, наче завірюха (А. Кримський); Кілька разів у той час, коли вій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); - Ой буде лихо, буде лихо! Щось страшне зачинається на Україні (І. Нечуй-Левицький); - Їх [бідняків] треба провчить. Хоч не всіх, дак хоч самого Зінька. Тільки не так трохи треба заходжуваться. ..Не до смерті його бити, нє, а так - добре пополохати (Б. Грінченко); Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли законюється день після нічної тиші (Ю. Яновський); Лихо приходить тихо (прислів’я); В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти у прохолоді й чекати вечора, що от-от надходив (І. Ле); Над вами день встає, як стяг зорі багряний (В. Сосюра); Восени він став студентом. Восени зав’язувалась дружба, восени починалася любов (Л. Серпілін); - Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (О. Гончар); - Ви мусите бути готові й до гіршого, генерале. Ви знаєте, яка кампанія піднімається проти вас по всьому світу (О. Гончар); Каспійська підносилась ніч, сірчаним насичена розчином (М. Бажан); Вітрець рушив - почало колесом сніг крутити (Панас Мирний); Вітер рушився - чути надворі шарудить у стрісі й кушпелить сухим снігом поза хатою (А. Головко).

СМІЯ́ТИСЯбез додатка і з кого-чого (видавати сміх від радості, веселощів, з кого-, чого-небудь комічного тощо), ШКІ́РИТИСЯрозм., ЗУБОСКА́ЛИТИрозм. рідше, КИ́ХКАТИрозм. рідше; ГИГИ́КАТИрозм.,ХИХИ́КАТИрозм.,ХІХІ́КАТИрозм.,ХЕХЕ́КАТИрозм. (тихо або тонким голосом); ПІДХИХИ́КУВАТИрозм. (час від часу); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ (раптово); РЕГОТА́ТИ, РЕГОТА́ТИСЯрозм.,ВИРЕГО́ЧУВАТИпідсил. розм.,ГИГОТА́ТИрозм.,ГИГОТІ́ТИрозм.,ГОГОТА́ТИрозм., ГОГОТІ́ТИрозм.,ХИХОТА́ТИрозм., ХИХОТІ́ТИрозм.,ІРЖА́ТИ[РЖА́ТИрідше]зневажл. (гучно й нестримно); ЗАЛИВА́ТИСЯбез додатка і чим, розм. (нестримно); ЗАХО́ДИТИСЯрозм.,ЛЯГА́ТИрозм.,ПА́ДАТИрозм.,УМИРА́ТИ[ВМИРА́ТИ]розм. (із сл. від, зі, зо сміху, реготу - сміятися до нестями). - Док.: засмія́тися, розсмія́тися, гиги́кнути, хихи́кнути, хіхі́кнути, хехе́кнути, пи́рснути, по́рснути, зарегота́ти, зарегота́тися, розрегота́тися, розреготітися, гоготну́ти, хихотну́ти, заіржа́ти[заржа́ти], зали́тися, залля́тися, зайти́ся, покоти́тися. Жартувала Соломія і все сміялась, аж заливалась (І. Нечуй-Левицький); Регочуть люди з смішних дідових вигадок, і дід регоче (Панас Мирний); Смішна була карикатура, і сам Бугор теж реготавсь, впізнавши себе (О. Гончар); Прислів’я всім сподобалось. Навіть Маслов гиготів на весь клас (Ю. Збанацький); Дочки в сусіднім покою скачуть, гуркочуть, хихикають (І. Франко); - Людоньки добрі, ну чого ще й іржете?! - обернулась Харланиха до глядачів (І. Волошин); Дівчина заливається сміхом і аж тупотить ногами (М. Стельмах); Діти заходилися од реготу, танцювали, качалися по долівці (С. Васильченко); Вона [Катруся] якраз відхилялась, а він [Федько] потрапляв у драбину, що аж відголос ішов, а всі падали зі сміху (Н. Кобринська). - Пор. пи́рскати.