-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зайти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зайді́мо, зайді́м
2 особа зайди́ зайді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зайду́ за́йдемо, за́йдем
2 особа за́йдеш за́йдете
3 особа за́йде за́йдуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зайшо́в зайшли́
жін.р. зайшла́
сер.р. зайшло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
зайшо́вши

Словник синонімів

ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ[УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИрозм.,ЗАСТУПА́ТИрозм.; ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИрозм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ[УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ[УПИХА́ТИСЯ]розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́[увійти́], зайти́, вступи́ти[уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́[упливти́], ввали́тися[ували́тися], ввали́ти, вде́ртися[уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися[увірва́тися], вти́ритися[ути́ритися]фам.просу́нутися, впхну́тися[увіпхну́тися][упхну́тися], впха́тися[увіпха́тися][упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).
ЗАХО́ДИТИ (приходити куди-небудь, до кого-небудь ненадовго, мимохідь), ЗАБІГА́ТИрозм., ЗАВЕРТА́ТИрозм., ЗАСКА́КУВАТИрозм., ЗАЛІТА́ТИрозм., ЗАНИ́КУВАТИдіал. - Док.: зайти́, забі́гти, заверну́ти, заско́чити, залеті́ти, зани́кнути. День у день, вечір у вечір заходить він до своїх родичів; з тобою поговорить, дітей приголубить; хоч на годинку забіжить і твою душу наче сонцем освітить (П. Куліш); В поміщицьких садибах, куди Юрій завертав, щоб погодувати коня,.. господарів уже не заставав (П. Кочура); Після монастиря медвинці з тиждень прожили в тривожних нахололих лісах, зрідка по ночах заскакуючи в село (М. Стельмах); - Нікого тут нема?.. - Зараз - ані лялечки! Але, буває, червоні козаки залітають на хутір: то поїсти, то вівса.. для коней взяти (М. Стельмах). - Пор. вбіга́ти, 1. відві́дувати, наві́датися.
ЗАХО́ДИТИ (іти кудись далеко, за якусь межу або, йдучи, потрапляти далеко, не туди, куди слід), ЗАБРІДА́ТИ[ЗАБРО́ДИТИ]розм., ЗАВІ́ЮВАТИСЯфам. - Док.: зайти́, забрести́, заві́ятися. З нудьги із двору погуляти Якось, задумавшись, пішла [генеральша], Та аж за царину зайшла (Т. Шевченко); - Була я у гаях і забрела дуже далеко (Марко Вовчок); Похитав [Максим] чомусь сумовито головою і чомусь подумав, що добре було б кудись завіятись (Н. Рибак). - Пор. 2. забира́тися.
ЗАХО́ДИТИ (про небесні світила - спускатися за лінію обрію), ЗАКО́ЧУВАТИСЯ, СІДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ХОВА́ТИСЯ, ЗАПАДА́ТИрозм. - Док.: зайти́, закоти́тися, сі́сти, осі́сти, схова́тися, запа́сти. Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить (Т. Шевченко); Сидів він суворий і тихий, дивився на сонце, що закочувалось за дахи боярських будинків (С. Скляренко); Тихе сонце сідає над рудими черепичними дахами низьких будиночків, заллявши вулицю й засмучені клени сумирним світлом (Є. Гуцало); За морем сонце осіда, Затьмарене, руде (М. Нагнибіда); І хочеться знати, куди падає сонце, кортить дійти рівним степом до краю землі (Ю. Яновський); За гори вже сонце ховалось (М. Рильський); Сонце западало, у повітрі робилося свіжіше; роса виступала на траві, де пройшла вечірня тінь (Панас Мирний).
ПОЧИНА́ТИСЯ (починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися тощо), РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, ВІДКРИВА́ТИСЯ, ЗАВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ[ЗДІЙМА́ТИСЯ], УЧИНЯ́ТИСЯ[ВЧИНЯ́ТИСЯ], ЗАЧИНА́ТИСЯрозм.,ЗАХО́ДИТИСЯ[ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ]розм.,ЗАКОНЯ́ТИСЯ[ЗАКО́НЮВАТИСЯ]діал.;ПРИХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (про явища природи або суспільні); УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ] (про ранок, день); ЗАВ’Я́ЗУВАТИСЯ, ЗАХО́ДИТИ (перев. про взаємні дії, розмови тощо); ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], ПІДНО́СИТИСЯ (перев. у відповідь на щось). - Док.: поча́тися, розпоча́тися, відкри́тися, завести́ся, зня́тися[здійня́тися], учини́тися[вчини́тися], зача́тися, зайти́ся, заходитися, прийти́, надійти́, уста́ти[вста́ти], зав’яза́тися, зайти́, підня́тися[підійня́тися], піднестися, ру́шитирозм.ру́шитисярозм. (про явища природи). Життя квітів починається з пролісків (Ю. Смолич); Полетів Комар до медвежого табору, а там саме нарада розпочинається (І. Франко); В 1841 році Гребінка видав український альманах "Ластівка".. Збірник відкривався вступом Гребінки, написаним українською прозою - "Так собі до земляків" (з наукової літератури); По трудах дневних і по роботі й по клопоті знімався регіт, заводилися голосні розмови (Марко Вовчок); Надворі темнішає й темнішає. Знов здіймається щось таке, наче завірюха (А. Кримський); Кілька разів у той час, коли вій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); - Ой буде лихо, буде лихо! Щось страшне зачинається на Україні (І. Нечуй-Левицький); - Їх [бідняків] треба провчить. Хоч не всіх, дак хоч самого Зінька. Тільки не так трохи треба заходжуваться. ..Не до смерті його бити, нє, а так - добре пополохати (Б. Грінченко); Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли законюється день після нічної тиші (Ю. Яновський); Лихо приходить тихо (прислів’я); В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти у прохолоді й чекати вечора, що от-от надходив (І. Ле); Над вами день встає, як стяг зорі багряний (В. Сосюра); Восени він став студентом. Восени зав’язувалась дружба, восени починалася любов (Л. Серпілін); - Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (О. Гончар); - Ви мусите бути готові й до гіршого, генерале. Ви знаєте, яка кампанія піднімається проти вас по всьому світу (О. Гончар); Каспійська підносилась ніч, сірчаним насичена розчином (М. Бажан); Вітрець рушив - почало колесом сніг крутити (Панас Мирний); Вітер рушився - чути надворі шарудить у стрісі й кушпелить сухим снігом поза хатою (А. Головко).

Словник фразеологізмів

дур захо́дить / зайшо́в у го́лову кому і без додатка. Хто-небудь у своїх діях відхиляється від норм поведінки, необдумано, безглуздо поводиться. Через тиждень-другий йому [Рубінові] знову заходив дур у голову (І. Сенченко).

захо́дити / зайти́ в глухи́й кут (за́куток). 1. Опинятися в складному, безвихідному становищі. Його стосунки з Варварою Олексіївною зайшли в глухий закуток, а Васса щодень ставала непримиренніша (Г. Епік). захо́дити в кут. Чим більше я розмірковувала про своє становище, тим більше заходила в кут, не знаходячи виходу (П. Колесник).

2. Припиняти свій розвиток, не мати логічного продовження. [Життя] зайшло в глухий кут, зупинилося, а це гірше за смерть (П. Загребельний); Аби не художній керівник, якому Віктор сподобався, стосунки між молодим режисером і трупою взагалі зайшли б у глухий кут (В. Гужва).

захо́дити / зайти́ в глухи́й кут (за́куток). 1. Опинятися в складному, безвихідному становищі. Його стосунки з Варварою Олексіївною зайшли в глухий закуток, а Васса щодень ставала непримиренніша (Г. Епік). захо́дити в кут. Чим більше я розмірковувала про своє становище, тим більше заходила в кут, не знаходячи виходу (П. Колесник).

2. Припиняти свій розвиток, не мати логічного продовження. [Життя] зайшло в глухий кут, зупинилося, а це гірше за смерть (П. Загребельний); Аби не художній керівник, якому Віктор сподобався, стосунки між молодим режисером і трупою взагалі зайшли б у глухий кут (В. Гужва).

захо́дити / зайти́ в го́лову. 1. кому. З’являтися, виникати (про думки, запитання і т. ін.). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою? Наврочив хто? Налякав? (М. Коцюбинський); Нічого там не горить. То місяць .. Що це тобі в голову зайшло? Спи! (С. Васильченко).

2. Втрачати здатність чітко мислити, розумно діяти; божеволіти. — Василю! ти з великого розуму та в голову заходиш! Ті філософські книжки не доведуть тебе до пуття (І. Нечуй-Левицький); [Килина:] Пробі, чоловіче, чи ти вже в голову зайшов, чи що? (Леся Українка).

3. Напружено думати над чим-небудь, шукаючи виходу; згадувати щось. Що робити з біди? Тра [треба] в голову заходити (М. Номис); Семен заходив у голову, з якого села може бути цей молодий чоловік (Л. Мартович).

захо́дити / зайти́ в ду́шу (в се́рце). Глибоко хвилювати, викликати відгук у кого-небудь. Всі, перехиливши голови і затаївши дух, слухають... Кожне слово, наче гвіздок у стіну, заходить у душу (Панас Мирний).

захо́дити / зайти́ в ду́шу (в се́рце). Глибоко хвилювати, викликати відгук у кого-небудь. Всі, перехиливши голови і затаївши дух, слухають... Кожне слово, наче гвіздок у стіну, заходить у душу (Панас Мирний).

захо́дити / зайти́ дале́ко. Виходити за межі допустимого, звичного, прийнятного і т. ін. Не будьте похмурим. Частіше посміхайтеся, будьте привітним, але не заходьте надто далеко: вам важко відштовхнути людей (З журналу); Знов упертість моя зайшла так далеко, що мене довелося провчити (Моє життя в мист.). заї́хати дале́ко. [Гофман:] — Е... ви заїхали дуже далеко. Так можна й того... з партії (М. Хвильовий).

захо́дити / зайти́ збо́ку. Говорити про суть справи натяками, репліками. [Храпко:] А чого ж ти ждеш від моїх ворогів лихих?.. До мене прямо не знають, як підступити, та збоку заходять... (Панас Мирний).

о́чі зайшли́ (закипі́ли) слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, у кого і без додатка. Хтось ледве стримує плач або почав плакати, плаче. — Чого ви, Марусю, так задумались? Ваші очі зайшли сльозами. От-от заплачете! — спитала Христина (І. Нечуй-Левицький); — Брехня! Ти оце наважилась од мене втекти.— Що ви говорите? — сказала Маруся, і в неї очі зайшли сльозами (І. Нечуй-Левицький); У цю хвилину на стару жінку, сиве волосся якої вибилось з-під чорної хустки, а очі закипіли слізьми, страшно було дивитись (С. Скляренко).

о́чі зайшли́ (закипі́ли) слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, у кого і без додатка. Хтось ледве стримує плач або почав плакати, плаче. — Чого ви, Марусю, так задумались? Ваші очі зайшли сльозами. От-от заплачете! — спитала Христина (І. Нечуй-Левицький); — Брехня! Ти оце наважилась од мене втекти.— Що ви говорите? — сказала Маруся, і в неї очі зайшли сльозами (І. Нечуй-Левицький); У цю хвилину на стару жінку, сиве волосся якої вибилось з-під чорної хустки, а очі закипіли слізьми, страшно було дивитись (С. Скляренко).

ум за ро́зум захо́дить / зайшо́в у кого. Хто-небудь втрачає здатність тверезо, розумно діяти. — В мене вже аж ум за розум заходить од високих нематеріальних любощів (І. Нечуй-Левицький).