-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив зазу́блювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зазу́блюймо
2 особа зазу́блюй зазу́блюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зазу́блюватиму зазу́блюватимемо, зазу́блюватимем
2 особа зазу́блюватимеш зазу́блюватимете
3 особа зазу́блюватиме зазу́блюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа зазу́блюю зазу́блюємо, зазу́блюєм
2 особа зазу́блюєш зазу́блюєте
3 особа зазу́блює зазу́блюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
зазу́блюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. зазу́блював зазу́блювали
жін. р. зазу́блювала
сер. р. зазу́блювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
зазу́блюваний
Безособова форма
зазу́блювано
Дієприслівник
зазу́блювавши

Словник синонімів

ВИЩЕ́РБЛЮВАТИ (робити щербину, щербини на металі, кістці тощо), ЩЕРБИ́ТИ, ВИЗУ́БЛЮВАТИ, ЗАЗУ́БЛЮВАТИ, НАДЩЕ́РБЛЮВАТИ. - Док.: ви́щербити, пощерби́ти, ви́зублити, зазубли́ти, надщерби́ти. Тесав вісь та якось і вищербив сокиру (М. Коцюбинський); Печеніги, хозари й половці щербили об тебе свої мечі (І. Цюпа); Деревина кам’яної берези така тверда, що об неї можна зазублити сокиру (з журналу); Надщербив [кріт] нам стіну (Ірина Вільде).