ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯрозм.,БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИрозм.,ЗАЗИЧА́ТИдіал. - Док.: пози́чити, поборгува́тирозм.узяти[взя́ти], припози́читирозм.перехопи́ти, зази́чити. До його приходили позичати грошей, і він помагав товаришам потроху (Б. Грінченко); Як була з турками війна, у нашого царя недостало грошей. Він почав позичатися по купцях (Збірник "Україна сміється"); Брав - не пишався, верни - не встидайся (прислів’я); Був він.. лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу - під п’ятдесят процентів місячних (Ю. Смолич); - Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай дочка одслуже (Панас Мирний).