-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив за́здрувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   за́здруймо
2 особа за́здруй за́здруйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа за́здруватиму за́здруватимемо, за́здруватимем
2 особа за́здруватимеш за́здруватимете
3 особа за́здруватиме за́здруватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа за́здрую за́здруємо, за́здруєм
2 особа за́здруєш за́здруєте
3 особа за́здрує за́здрують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
за́здруючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. за́здрував за́здрували
жін. р. за́здрувала
сер. р. за́здрувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
за́здрувавши

Словник синонімів

ПІДОЗРІВА́ТИкого (допускати причетність до чогось негативного), ПІДОЗРЮВАТИ, ЗАПІДО́ЗРЮВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯв кому,ДУ́МАТИна кого, розм., ЗАЗДРУВА́ТИ діал. - Док.: запідо́зрити, засумніва́тися, поду́мати. Як довідалася [мати], що Саву підозрівають за убивство брата, заголосила не своїм голосом (О. Кобилянська); Ганька, яка підозрювала невістку, що та тільки для годиться турбується про батька, розізлилась (М. Томчаній); [Старий:] А потім щось завершить не дали. А потім запідозрили в крамолі. А потім зацькували, довели... І що митцю лишилося від долі?! (Л. Костенко); - Досі я завжди тебе слухав.. А тепер сумніваюся у тобі. Ти все чиниш проти моєї волі (казка); Богдан заздрував панів, чи не зумисне вони порозкидали срібло й золото та усякі ласощі, щоб спокусити голоднечу й чорноту (І. Нечуй-Левицький).