СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙрідше,СКОРБО́ТНИЙ, СКО́РБНИЙ, СУМЛИ́ВИЙфольк.,ПЕЧАЛОВИ́ТИЙдіал.;ПОСМУ́ЧЕНИЙ (який став сумним - про всіх або багатьох); ТУЖЛИ́ВИЙ, ТУ́ЖНИЙ, ВАЖКИ́Й, СКРУ́ШНИЙ, ТРА́УРНИЙпідсил.,ТО́СКНИЙрідше (який виражає або навіває сум); ЕЛЕГІ́ЙНИЙ, МІНО́РНИЙрозм.,ЗАЖУ́РЛИВИЙрідше (який виражає сумовито-задумливий стан); РЕ́ВНИЙ (пройнятий сумом, гіркотою, болем); ПЛАКУ́ЧИЙ, ПЛАЧЛИ́ВИЙрідше (про музику, пісню тощо); МАРКІ́ТНИЙдіал. (сумний і незадоволений). Він повернув назад сумний (Панас Мирний); Сидить в темниці в’язень самотний, І скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка); І журно так, важенько так робиться чумакові на серці - і дума він невеселую думу (М. Коцюбинський); Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива, як голубка (Ю. Збанацький); - Я зроду не журлива і навіть журливих людей не люблю, - обізвалась Соломія (І. Нечуй-Левицький); Тихо ллється журна сповідь найдорожчої в світі людини, яка дала їй життя (І. Цюпа); Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Ліна Костенко); Ухопивши голову в долоні, цілими годинами сидить безщасна дівчина непорушно, потонувши в безрадісних думах, як в ранах (Г. Хоткевич); Стара згадала за літами Свою нерадісну сім’ю (П. Воронько); Не можу слухати меланхолійної музики (О. Кобилянська); Скорботна мати; Скорботна музика; Закрилася сумна сторінка Матвійового життя, замовк його скорбний голос (Мирослав Ірчан); Шумить-кипить бульвар. А я сиджу сумливий (А. Кримський); І грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів (І. Франко); Студія.. передавала старі тужні й тягучі пісні (І. Сенченко); Біля другої гармати двоє.. Важкі думки. Чи не останню ніч стоять вони біля грізного свого верстата (О. Довженко); Він.. впіймав скрушний погляд тітки Оксани (Ю. Мушкетик); Повертаючись до монастиря, почули вони тоскний рідкий дзвін (З. Тулуб); Бувало, що й ця самобутня поезія сільського надвечір’я настроювала Кіндрата на елегійний лад (А. Іщук); Ось перший сумний, мінорний акорд (Г. Хоткевич); Ці зажурливі спогади роблять твір ще людянішим (А. Малишко); Він не видержав її плачу ревного - затрусивсь увесь і захлипав (П. Куліш); Тяжку та плакучу заводить він пісню (Панас Мирний); Плачливі співи серце розбивали (І. Франко). - Пор. безнаді́йний, 1. невті́шний.