ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИрідше, ЖУРИ́ТИрідше, РОЗСТРО́ЮВАТИрозм., ПЕЧА́ЛУВАТИдіал., ОСМУ́ЧУВАТИрідко; ПРИСМУ́ЧУВАТИ (трохи). - Док.: засмути́ти, потьма́рити, опеча́лити, зажури́ти, розстро́їти, запеча́литирозм. осмути́ти, присмути́ти. Смерть Асмуса глибоко засмутила Святослава (С. Скляренко); Ярвусь цілою душею до тебе, мені тут погано, важко.. Коли про це не завжди пишу, то тільки для того, щоб тебе не смутити (М. Коцюбинський); Федір похмуро втупив очі в долівку. Що батько радіє з лиха, котре всіх печалить, це його не здивувало (А. Головко); Це відчуття чомусь не опечалило Килину, не пригнітило її, навпаки, вона з байдужою злістю подумала, хай так і буде (Є. Гуцало); Одно й журило їх, що діток Господь не дає (Марко Вовчок); Цей дотеп не розвеселив, а ще більше запечалив Марію (М. Стельмах); Згадай, побратиме, зиму, в зав’юзі тривожний рік, .. І, може, журлива згадка осмутить тебе на мить, Бо там, за крутим ескарпом, товариш твій вірний спить (Я. Шпорта).