ДОСТА́ТОК[ДОСТА́ТКИ] (матеріальна забезпеченість, відсутність нестатків), ДОБРО́БУТ, ЗАМО́ЖНІСТЬ, СТА́ТОК, ДОСТА́ЧАрозм., БЛА́ГАперев. книжн., ДОГО́ДАзаст.,БЛАГОДА́ТЬзаст., ЗАЖИ́ТОКдіал., ГАРА́ЗДИ[ГАРА́ЗД]діал., ПО́ВНЯдіал.Оточив би молоду жінку достатком, гараздами і добивав би ся любові (Г. Хоткевич); - Ти знаєш: усі наші достатки прийшли з волів, з чумацтва (М. Стельмах); В хаті він єдиний мужчина, і його обов’язок дбати про добробут сім’ї (О. Гончар); Ділив [Василь] поле, ліс, луки. Ділив справедливо, враховуючи все - скільки дітей, робочих рук, яка заможність (О. Бердник); Багато і гарно робив [Лаврон], а статку все не мав (В. Речмедін); Не ростуть їх достачі, як у щасливих, щодня, щохвилини, а все дедалі то того не стає, то другого (Панас Мирний); - Ніякі блага не втримують людину там, де вона зустрічає байдужість, недовіру, грубість... (П. Інгульський); Переїхавши до Намангана, Євген Вікторович створив потрібні умови догоди (І. Ле); Ой у полі хата нова, Хата і кімната, А в тій хаті і кімнаті Усякої благодаті (пісня); Оповите буйним вінком ланів село дихає зажитком і достатками (з газети). - Пор. 1. бага́тство.