ЖА́ДІ́БНИЙ (який надто прагне збагачення, наживи і т. ін.), ПОЖА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ, НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ, ЗАГРЕБУ́ЩИЙрозм., ЗАПОПА́ДНИЙрідше,ЗАХЛА́ННИЙрозм.,НЕВСИТИ́МИЙрідше,НЕНАЖЕ́РНИЙрідше,НЕСИ́ТИЙрідше,ЗАЖЕ́РНИЙрідше,ЗАГРЕ́БИСТИЙрідше,ПОЖА́ДНИЙрідше. Всі вони [родичі княгині Ольги] жадібні, тільки й думають, як би щось привласнити (С. Скляренко); Він вдався в свого діда Фотія. Такий же дикий, пожадливий, самовпевнений, нещирий (Я. Качура); Тільки тепер по-справжньому стало видно, чим була Каховка.. для ненаситних владарів рабовласницького Півдня (О. Гончар); - Багатство робить людину зажерливою (С. Чорнобривець); Вовк не їсть вовка, не ловить собі подібних.. Але це ненажерливе плем’я [людей] поїдало власних своїх родичів,.. з котрими зводило нескінченні війни за самиць і за місця ловів, і просто за владу і перевагу (М. Грушевський); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина - тепер підуть під школи (М. Коцюбинський); Такий захланний, він навіть за німців присвоїв собі Ротову ниву під лісом (П. Козланюк); Незліченні природні багатства і неймовірні людські зусилля десятків народів ішли в прірву, а точніше, в ненажерну пельку монстра - виморочної великодержави (з журналу); Цар зажерний вередує, А нещасний люд бідує (Л. Первомайський); Запопадливі до поживи, баришу, розвивають [Саливон з Гнатом] давньовічні навички, пробуджують пожадні хутірські пристрасті (К. Гордієнко). - Пор. 1. скупи́й.

НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ (який багато їсть, любить поїсти), НЕНАЖЕ́РНИЙрідше,ЗАЖЕ́РЛИВИЙпідсил. або зневажл.,ПРОЖЕ́РЛИВИЙпідсил. або зневажл., розм.,ОБЖЕ́РЛИВИЙзневажл.,ЗАЖЕ́РНИЙрозм. рідше,ПА́ЖЕРЛИВИЙпідсил. розм.,ПРОЖЕ́РНИЙпідсил. розм. рідше;НЕНАСИ́ТНИЙ (жадібний на їжу, який не може насититися). На Ташані кричали, ляпаючи крилами, гуси, чулося бовтання ненажерливої щуки (Григорій Тютюнник); Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк (К. Гордієнко); Поки зажерливий люд ще не різав биків на поживу, Так золотий утішався Сатурн на землі плодовитій (М. Зеров).