ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КАрозм., ЗАДЕРІ́Йрозм., ЗАВОДІ́Йрозм., ЗАВОДІЯ́КАрозм., ЗАЧЕ́ПАрозм., ЗАДЬО́РАрідко; ПІ́ВЕНЬрозм., ПІ́ВНИКрозм. (про хлопця, хлопчика). Де ви бачили, щоб у школі та не знайшлися свої бешкетники й забіяки (І. Цюпа); - А ти чого кричиш? Кнопка така, а кричить! Тепер сам бачу - хіба узяли б в армію такого задираку!.. (Ю. Збанацький); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі (О. Донченко); Був [Андрій] задерика, гнівом верховодив, Бив боягузів крилами орла (В. Бичко); Носячись із своїми гулями, прикажчик.. підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка (О. Гончар); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька ..шкребе і чистить коня (Ю. Яновський). - Пор. I. 1. баламу́т, 1. бешке́тник.