задублий 2 значення

-1-
дієприкметник
(від: задубнути і задубти) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний заду́блий заду́бла заду́бле заду́блі
родовий заду́блого заду́блої заду́блого заду́блих
давальний заду́блому заду́блій заду́блому заду́блим
знахідний заду́блий, заду́блого заду́блу заду́бле заду́блі, заду́блих
орудний заду́блим заду́блою заду́блим заду́блими
місцевий на/у заду́блому, заду́блім на/у заду́блій на/у заду́блому, заду́блім на/у заду́блих
-2-
прикметник
(який утратив гнучкість, рухливість)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний заду́блий заду́бла заду́бле заду́блі
родовий заду́блого заду́блої заду́блого заду́блих
давальний заду́блому заду́блій заду́блому заду́блим
знахідний заду́блий, заду́блого заду́блу заду́бле заду́блі, заду́блих
орудний заду́блим заду́блою заду́блим заду́блими
місцевий на/у заду́блому, заду́блім на/у заду́блій на/у заду́блому, заду́блім на/у заду́блих

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний заду́блий заду́бла заду́бле заду́блі
родовий заду́блого заду́блої заду́блого заду́блих
давальний заду́блому заду́блій заду́блому заду́блим
знахідний заду́блий, заду́блого заду́блу заду́бле заду́блі, заду́блих
орудний заду́блим заду́блою заду́блим заду́блими
місцевий на/у заду́блому, заду́блім на/у заду́блій на/у заду́блому, заду́блім на/у заду́блих