БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ[ВБО́ГИЙ], НЕІМУ́ЩИЙкнижн.,заст.,ЗЛИДЕ́ННИЙпідсил.,НУЖДЕ́ННИЙпідсил.,ГО́ЛИЙпідсил. розм.,НИ́ЩИЙ підсил. заст.,ОБІ́ДРАНИЙ[ОБДЕ́РТИЙ]підсил. розм.,ГОЛОДРА́НИЙзневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙзневажл., ЗАДРИ́ПАНИЙзневажл., МІЗЕ́РНИЙзаст. зневажл.,ГОЛОДРА́БИЙдіал. зневажл.Повернувшись із служби, Павло оженився на Явдосі тому, що вона була такою бідною, як і він (Григорій Тютюнник); В одному селі жив собі убогий чоловік Петро Клепало з жінкою Марусею (І. Нечуй-Левицький); К іменитим панам, К неімущим старцям, К козакам-молодцям, К чорнобровим дівкам, У душах, у серцях Тугою-лучиною, пісне, заньмися! (М. Костомаров); [Дід Вакула:] Аж і Гриць тут коло мене - Се таке хлоп’я злиденне, Сиротисько, без кута (І. Франко); Навпроти, на повалених велетнях-смереках сиділи нужденні дроворуби, хто голим тілом світив, хто в сірятині (І. Драч); - Чи гаразд у їх господі? - Де там! такі стали голі (Марко Вовчок); Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих... (Т. Шевченко); Попи до послуху схиляли Своїх обідраних братів (М. Гірник); - Скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого [робочого] люду..? (М. Коцюбинський); Його попихачі, заскочені такою нежданою милістю воєводською до голодраного пройдисвіта, мовчки посунули з каплиці слідом за Стрижаком (П. Загребельний); Вожакувати над валкою зголосився Нестір Цимбал, вічний заробітчанин, ..єдине багатство якого складалося з купи дітей, дрібної та голопузої династії Цимбалів (О. Гончар); У Тодора Гранчака розцвітає обличчя: - Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); - Об Олексіївні, ось об Галочці, і думати не смів. Хто вона, і хто я, мізерний (Г. Квітка-Основ’яненко): - Пор. 1. небага́тий.

БРУДНИ́Й (про істоту або річ - покритий гряззю, болотом), ЗАБОЛО́ЧЕНИЙ, ЗАКА́ЛЯНИЙрозм.,ЗАДРИ́ПАНИЙрозм.- Хто б це міг.. наслідити брудними чобітьми на паркеті? (О. Донченко); Надвечір до землянки на заболоченому коні під’їхав дільничний міліціонер (М. Стельмах); Кирило Іванович помалу виліз з ями, блідий аж труситься, закаляний увесь, бо так і розплатався у ямі (Панас Мирний); Бунтарі вриваються юрбою, задрипані, запорошені, червоні від горілки, від втоми, невиспані, дикі, обшарпані (Леся Українка).

НІКЧЕ́МНИЙ (про людину - ні на що не здатний; про якусь річ - який не відповідає певним вимогам), НІКУДИ́ШНІЙ розм.;ЗАДРИ́ПАНИЙ фам. (перев. про людину); НЕЩА́СНИЙрозм.,ХИ́РНИЙзневажл. (при звертанні та зі сл. той, цей і т. ін. - ужив. для вираження несхвального або зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь). Нікчемний працівник; Чи не покинуть нам.. Вірші нікчемні віршувать (Т. Шевченко); Вона старенька вже, тому і дипломат з неї нікудишній (Ірина Вільде); Знання були нікудишні (А. Хижняк); - Я не якийсь там задрипаний парубок-шелихвіст, - гордо сказав Клим (І. Нечуй-Левицький); Грицько почав розказувати про свій суд із братами - усе за тую нещасну десятину (Б. Грінченко); - А ви, мамо, як знаєте про Зосю? - спитав син. - А хто бігав цілісінький вечір слідком за тобою, як не та хирна Зося? (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. пога́ний.