-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив задовольня́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   задовольня́ймо
2 особа задовольня́й задовольня́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа задовольня́тиму задовольня́тимемо, задовольня́тимем
2 особа задовольня́тимеш задовольня́тимете
3 особа задовольня́тиме задовольня́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа задовольня́ю задовольня́ємо, задовольня́єм
2 особа задовольня́єш задовольня́єте
3 особа задовольня́є задовольня́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
задовольня́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. задовольня́в задовольня́ли
жін. р. задовольня́ла
сер. р. задовольня́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
задовольня́вши

Словник синонімів

ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ[ВДОВОЛЬНЯ́ТИ], УВО́ЛЮВАТИ[ВВО́ЛЮВАТИ], УВОЛЯ́ТИ[ВВОЛЯ́ТИ], УДОВОЛЯ́ТИ[ВДОВОЛЯ́ТИ]заст.,УКОНТЕНТО́ВУВАТИ[ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ]заст.,ЗАСПОКО́ЮВАТИрідко;УБЛАГОТВОРЯ́ТИ[ВБЛАГОТВОРЯ́ТИ]заст., розм. (повністю); УБЛАЖА́ТИрозм. (догоджаючи). - Док.: задовольни́ти, удовольни́ти[вдовольни́ти], удоволи́ти[вдоволи́ти], уконтентува́ти[вконтентува́ти], заспоко́їти, ублаготвори́ти[вблаготвори́ти], ублажи́ти. Юнкерам, щоправда, не зовсім ясно уявлявся його новий закон, що одразу задовольняв би всіх: і багате козацтво, і маси одягнутих в червоноармійські шинелі селян, і власників величезних маєтків, що відсиджувались зараз у Криму... (О. Гончар); Не те мене тривожить, що я так мало написав, а те, що написане не вдовольняє мене (М. Коцюбинський); Його розмова, мабуть, не дуже вдоволяла слухачів (І. Нечуй-Левицький); - Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його уконтентувати (Г. Квітка-Основ’яненко); При помочі мови чоловік заспокоює потреби свого чуття і розуму, своєї пам’яті і своєї фантазії (І. Франко); Хіба Яремченко не має більше діла, як Григорівку ублаготворяти (Д. Бедзик).
УГАМУВА́ТИ[ВГАМУВА́ТИ] (голод, спрагу), УТАМУВА́ТИ[ВТАМУВА́ТИ], ЗАДОВОЛЬНИ́ТИ, УГАСИ́ТИ[ВГАСИ́ТИ] рідше. - Недок.: угамо́вувати[вгамо́вувати], утамо́вувати[втамо́вувати], задовольня́ти, угаша́ти[вгашати]. Я.. помацки нарвав слив, щоб угамувати голод (П. Панч); Листя хрумтіло на зубах.. Але це мало вгамовувало спрагу (О. Донченко); Утамувала левиця жагу, із джерела напившись (М. Зеров); Вода освіжила йому спраглі вуста, лилась на шию, груди, але він не міг задовольнити спраги (Ю. Збанацький).