ЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття, стан вдоволення чим-небудь), УТІ́ХА[ВТІ́ХА], КАЙФрозм. жарт., КЕЙФзаст. жарт. (від приємного байдикування); НАСОЛО́ДА, УСОЛО́ДАзаст.,РОЗКОШУВА́ННЯ, РАЮВА́ННЯрозм.,ЗАЛА́ССЯрозм. рідко (високий ступінь задоволення). Він почуває задоволення від того, що налагодив кабель (О. Гончар); І постає в уяві рідна стріха І стежечка у спориші-траві, - І з того немала вже нам утіха (О. Ющенко). - Пор. 1. ща́стя.

ЩА́СТЯ (стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь), БЛАГОДА́ТЬ, БЛАЖЕ́НСТВОпідсил., РО́ЗКІШ, РАЙ, РАЮВА́ННЯ, СО́ЛОДОЩІ, ГАРА́ЗДдіал., ПАЙДАдіал.Капітан.. був якийсь розслаблений зовні, а зсередини так і світився від щастя (П. Загребельний); Глянув він на жінку, а в жінки на лиці і в очах благодать (І. Нечуй-Левицький); Чутлива душа його сповнилася блаженства невимовного (О. Полторацький); Якась невимовна розкіш наповнила моє серце (І. Франко); Дівчина, як квіточка, - з нею рай, а чужої молодиці не займай! (прислів’я); [Михайло:] Коли б ти знала, .. яка обіймає мене радість, яке огортає мене щастя!.. Такого раювання й на тім світі немає, вір мені (М. Старицький); По роках проби і блукань Прибився знов у рідну Березань, Щоб тут знайти солодощі спокою (М. Зеров); Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю (Словник Б. Грінченка). - Пор. задово́лення.