ЗАКОПТИ́ТИСЯ (вкритися кіптявою, сажею), ЗАКОПТІ́ТИ, ПРОКОПТИ́ТИСЯпідсил.,ПРОКОПТІ́ТИпідсил.,ЗАКУРИ́ТИСЯ[ЗАКУРІ́ТИСЯ], ЗАКУРІ́ТИ, ЗАДИМИ́ТИСЯ[ЗАДИМІ́ТИСЯ], ПРОДИМИ́ТИСЯ[ПРОДИМІ́ТИСЯ]підсил. (сповнитися, оповитися димом). - Недок.: зако́пчуватися, проко́пчуватися, заку́рюватися, зади́млюватися, проди́млюватися, продимля́тися. Від диму закоптишся, від води замочишся, а часом і зовсім утопишся (М. Номис); - У хаті в тебе, Параско, як у сажу: лави не змивані, комин закурів, як у винниці (Ганна Барвінок); [Левко:] Ет, об казна-чім турбуєшся. Краще б гляділа, щоб там у печі не перепріло що та не задимилось (М. Кропивницький).