задерикуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний задери́куватий задери́кувата задери́кувате задери́куваті
родовий задери́куватого задери́куватої задери́куватого задери́куватих
давальний задери́куватому задери́куватій задери́куватому задери́куватим
знахідний задери́куватий, задери́куватого задери́кувату задери́кувате задери́куваті, задери́куватих
орудний задери́куватим задери́куватою задери́куватим задери́куватими
місцевий на/у задери́куватому, задери́куватім на/у задери́куватій на/у задери́куватому, задери́куватім на/у задери́куватих

Словник синонімів

БЕШКЕ́ТНИЙ (схильний до бешкетування), РОЗБИШАКУВА́ТИЙрозм.,ГАЛАБУ́РДНИЙдіал.,ХУЛІГА́НИСТИЙрозм. (схильний до порушення громадського порядку). - Бувало, бешкетна парубота одного кутка посвариться з другим та й пускає в хід не тільки рушниці, але й кулемети (М. Стельмах); З кожним роком він ставав усе розбишакуватішим та непокірнішим. Гордо носив синці та ґулі, як військові відзнаки, а часто приходив і з розсіченим лобом (А. Дімаров); - Галабурдний хлопець, - зітхнула Антоніна Павлівна, - росте, як бур’ян, - тільки й знає свій футбол... (Ю. Мокрієв). - Пор. 1. задери́куватий.
ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙрозм.,ЗАДИ́РКУВАТИЙрозм. рідше,ЗАВО́ЇСТИЙрозм.,ПІ́ВНЯЧИЙрозм. рідше,ОТРЯ́ХУВАТИЙдіал.Подумала [Ніна] про нього, як про малого хлоп’яка, задерикуватого, зухвалого, непокірливого (О. Копиленко); Хазяїн був задирливий і вередливий.. чоловік (Марко Вовчок); Задирливе личко відразу стало таке покірне та тихе (С. Васильченко); Тамара розхвилювалася, вона пригадала зустріч з забіякуватим хлопчиком (А. Хижняк); Замість пісні несміливо плеснула задириста частушка (М. Стельмах); Микита такий задиркуватий і вічно в’язне, і дратує Настусю (О. Копиленко); Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить (Словник Б. Грінченка); Колону.. очолює високий, отряхуватий на вигляд Володя Вайсман (О. Гончар). - Пор. бешке́тний.