ГЛУХИ́Й (про голос, звуки - який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙрозм.,ЗАТУШКО́ВАНИЙрозм. (про голос - який звучить не досить дзвінко); ЗДА́ВЛЕНИЙ, ЗДУ́ШЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИДУ́ШЕНИЙ, ЗАДА́ВЛЕНИЙ (про голос, ридання і т. ін.); УТРО́БНИЙ, НУТРЯНИ́Йрозм. (про голос - який звучить ніби з утроби, грубо); ЗАМОГИ́ЛЬНИЙ, ГРОБОВИ́Й, МОГИ́ЛЬНИЙрозм. (про голос - з похмурим відтінком). М’який килим на підлозі робив її кроки глухими, ледве чутними (О. Донченко); З-за міста гримнув сильний вибух, звук його був, приглушений якийсь (Г. Епік); То був втомлений, приглухлий голос старого чоловіка (П. Загребельний); З порога обізвався глухуватий голосЛевка (М. Стельмах); Голос мав [співак] затушкований і сиплуватий на верхньому та середньому регістрах (з мемуарів); Здавлений плач розносився по кімнаті (О. Кобилянська); Зрідка було чути здушений стогін (С. Журахович); Люди співають глухими, придавленими басами (Ю. Яновський); Раптом серед загальної тиші почулося глухе, придушене ридання Устини (А. Шиян); - Я забула, який сьогодні день? - спитала Гризельда таким глухим та задавленим голосом, неначе він виходив з могили (І. Нечуй-Левицький); Засміявся Турчинович знайомим утробним сміхом (П. Колесник); Офіцер підвівся і глибоким нутряним голосом проказав: - Прийдуть з півночі стовпища варварів і заженуть нас на півострів (П. Колесник); Зінька не впізнала голосу - глухий і замогильний (А. Головко); Повів [співак] згордаоком по зібраних, назираючи, яке враження зробив на них його гробовий голос (Лесь Мартович); - Ходіть сюди, діти! - промовив дід глибоким,.. могильним голосом (І. Франко). - Пор. 4. низьки́й.